Характеристика Валеріана Стальського

судовий офіціал, чоловік Регіни, антагоніст 10 клас

Риси характеру

Лестощі зверху, брутальність знизу: Дорослому Євгенієві він говорить компліменти: «Такого оборонця наша адвокатура давно не мала». Але пам’ять про нього інша: колись, пише Франко, він «облесний супротив його опікуна» був «брутальний супроти нього», малого хлопчика-сироти, якого не так вчив, як бив і штуркав.
Жорстокість як метод: Спійманого кота, що, як він вирішив, краде його ковбасу, Стальський не просто вбиває: «видумав хитре сильце» й кілька днів катує звірину в садівницькій будці. Про життя з дружиною говорить так само: «Я систематик» — і цитує чеську приказку про те, як ріже жертву «помаленьку». Його знущання — не спалах, а розпорядок.
Потреба все контролювати: Він «справив собі другий ключ» до спальні Регіни, щоб входити, коли схоче; дає їй гроші лише на місяць — «ані цента більше»; повернувшись пізно й напідпитку, стягує з неї ковдру, щоб побачити «вираз дикого страху». Євгеній каже йому: ви живете, як хочете, а дружину «держите в повній неволі під доглядом».
Самовиправдання й цинізм: На докір, що тиранить жінку, відповідає: «Що ж тут за тиранство? Що їй за кривда?» — адже він, мовляв, «пальцем не ткнув ніколи». Усе, на його думку, «через жінок», хоч сам зізнається, що «не раз у Баранихи гостював». Пробощеві, який каже, що так не поводяться християни, він доводить, що воно «не підпадає під юридичні параграфи».
Театральність і вистава для свідків: Запрошує Євгенія на «сімейне свято» — «щоб ви, так сказати, були за свідка» — і виставляє перед ним дружину в ролі «жертви». На Новий рік при Шварці й Шнадельському підносить Регіні чарку, а його рука «дрогнула непропорціонально сильно і так штучно», що лікер хлюпає їй у лице; потім пояснює гостям: «Се з педагогії». Коли свідки по нічному побитті пішли, сміється: «Добре я відіграв ролю морально обуреного?»
Підступність і мстивість: Наймає хворого сторожа Барана стежити за Регіною й Євгенієм: «Я конче бажав би їх захопити разом». Про свій принцип каже відверто: «хто мені зробив одну прикрість, я йому зроблю десять та й ще одинадцяту додам причинку». Про владу, яку здобув над нею після побиття, каже: «Се буде мій тріумф, моя сатисфакція за Ориську».
Службова покора: Президент суду, вручаючи йому підвищення, радить змінити спосіб життя й одружитися. Стальський «тілько поклонився та й пішов», бо в кваліфікації йому загрожує слово «unzuverlässig» (нім. — ненадійний). Свою вигоду від шлюбу він формулює без сентиментів: «Беру бідну, беззахисну» — вона ж мусить бути вдячною.

Хто такий Стальський

Валеріан Стальський з’являється вже в першому розділі повісті: підстаркуватий панок у витертому сурдуті зупиняє на вулиці біля будинку карного суду адвоката Євгенія Рафаловича й вимагає, щоб той його впізнав. Він «офіціал при помічнім уряді» й має «під собою регістратуру», колись був військовим, а ще раніше — домашнім інструктором малого Євгенія. Усе в ньому звичайне: напрошується на обід, пропонує знайти помешкання, розповідає міські плітки про суддів і начальство.

Франко подає його як упізнаваного містечкового чиновника, і саме тому він страшніший за ефектного лиходія: нічого видатного в Стальському немає, крім уміння мучити тих, хто не може відповісти.

Минуле, яке повертається

Євгеній згадує його не за лестощами, а за кошмаром дитинства. Інструктор «держав хлопчика остро»: бив, штуркав, карав. Найглибше в пам’ять врізалася історія з ковбасою. Стальський сховав свій шмат, а коли хтось відкусив від нього, школярі підказали: кіт. Спалах люті швидко змінився розрахунком: він «видумав хитре сильце», піймав звірину й кілька днів катував її далеко від людських хат. Малий Геня не міг заснути, а одного вечора зі слізьми цілував інструкторові руки й просив зберегти коту життя.

Ця сцена — ключ до всієї постаті. Страх перед Стальським, пише Франко, у дорослому Євгенієві «змінився на обридження і глибоку антипатію». Вона ж пояснює, чому дружину Стальський мучить саме так: не б’є, а повільно змушує жити в страху.

Десять років катівні за системою

За шлюбом стоїть не кохання, а службовий розрахунок. Президент суду, даючи Стальському підвищення, порадив одружитися, а безпосередній начальник пояснив, що ігнорувати такі поради не можна. Через знайому «цьоцю» з львівського салону Стальський знайшов сироту з невеликим посагом. Він розраховував, що бідна, беззахисна дівчина буде вдячна й піде йому «під лад», — і розлютився, коли вона не стала слухняною.

Перша сварка спалахнула через служницю Орисю: Стальський проводив вечори на кухні, жартуючи з Орисею, хоч знав, що дружина підслуховує, а коли дружина відправила служницю, пригрозив: «Дорого окупиш мою уступку». Відтоді, за його словами, він не промовив до Регіни слова. Правила його «системи»: ніколи не бити, замикати на ніч свою спальню, мати другий ключ до її покою, давати рівно стільки, скільки треба на місяць. Найдикіше — нічні «відвідини», коли він, повернувшись пізно й напідпитку, тихо зриває з Регіни ковдру й, за власними словами: «постою, постою, полюбуюся її жахом». Він знає закон і ховається за ним: «воно не підпадає під юридичні параграфи».

Вистава для свідків

Стальському потрібна публіка. Коли в місті з’являється Євгеній, він бере його «за свідка» на «сімейне свято» — «десяті роковини» їхнього «зближення»: для Регіни це удар, для нього — вистава. На Новий рік він приводить додому двох знайомих, Шварца й Шнадельського, і при них «з педагогії» принижує дружину. А довідавшись від Барана, що Регіна пішла до Євгенія, вривається до нього зі свідками й вимагає видати «жінку». У цих епізодах видно, що Стальський не лише садист, а й режисер: його знущання мають глядачів. Коли ж свідки пішли, він, п’яний, сміється з Регіни: «Добре я відіграв ролю морально обуреного?»

Кінець

Побивши Регіну при двох панах і плюнувши їй у лице, Стальський випиває пляшку горілки, силкується підступити до дружини й засинає за столом. Регіна довго стоїть мовчки, потім бере сікач і молоток і чотирма ударами вбиває його сплячого. Франко не робить із цього перемоги: у Регіни, за його словами, прокидається «якась нова грізна сила, незалежна від її волі». Тієї ж ночі вона гине — її з моста зіштовхує сторож Баран, якого Стальський сам раніше посилав стежити за нею.

Висновок

Стальський страшний тим, що його поведінка складається з дрібних, зручних кроків, кожен із яких має виправдання — від «пальцем не ткнув ніколи» й «не підпадає під юридичні параграфи» до «всі жінки комедіантки». Латинський пробощ знає про все й обмежується застереженням; місто, де, за словами самого Стальського, «У однім кінці чихнеш, у другім чути», охоче обговорює все, але нікого не зупиняє. Франко не просить співчувати Стальському, але й не відводить погляду: показує, як зло виростає з безкарності, з розрахункового шлюбу й безправної жінки. Тому він і гине не від руки суду, а від руки тієї, кого довго ламав.

Стосунки з іншими

Регіна Стальська (Твардовська) →: Дружина, узята без любові й з розрахунком. За його словами, десять років він «навіть слова» до неї не каже, замикає на ніч свою спальню, а в її має другий ключ. У ніч перед вічем при свідках б’є її й плює їй у лице, засинає п’яний за столом — а вона вбиває його сікачем.
Євгеній Рафалович →: Колишній вихованець, якого він колись бив. У місті напрошується до нього в «приятелі», знаходить помешкання, розповідає «сповідь» про шлюб, а потім запрошує на «перепросини» з дружиною. Згодом разом зі свідками вривається до нього шукати Регіну.
Баран: Сторож у домі Вагмана, колишній солдат із його «компанії». Стальський на подвір’ї, при Євгенієві, дражнить його вбитою дружиною — і ледь не гине від нападу; згодом наймає його стежити за Регіною. Хворий Баран виконує наказ — і тієї ж ночі сам зіштовхує Регіну з мосту.
Шварц і Шнадельський: Двоє «паничів», яких, за словами самого Стальського, колись прогнали з суду за крадіжки. На Новий рік він веде їх додому, щоб принизити Регіну при гостях; після його смерті вони першими знаходять труп, забирають Регінині цінності й замикають кімнату.
Латинський пробощ: Єдиний у місті, хто прямо називає його поводження з дружиною «дике» і «нелюдське», але лише застерігає Євгенія й просить дати «побалакати про се» іншим разом.

Цитати-характеристики

«Я систематик.»

розділ X: про свій спосіб поводитися з дружиною
«Я роблю своє діло помалу, спокійно, холодно, але їй від сього не легше.»

розділ X: про життя з Регіною
«Що ж тут за тиранство? Що їй за кривда?»

розділ X: після розповіді, як дає їй гроші «ані цента більше»
«З жінками треба круто держатися.»

розділ X: повчання Євгенієві
«Се з педагогії»

розділ XLV: про лікер, що хлюпнув Регіні в лице
«Я конче бажав би їх захопити разом.»

розділ XXVIII: Баранові, якого наймає стежити за Регіною й Євгенієм
«хто мені зробив одну прикрість, я йому зроблю десять та й ще одинадцяту додам причинку»

розділ LVIII: Регіні, коли свідків уже нема
«Добре я відіграв ролю морально обуреного?»

розділ LVIII: Регіні, що стоїть німа й закривавлена
«Від сьогодні мусиш гнутися передо мною, мусиш так скакати, як я заграю.»

розділ LVIII: перед тим, як заснути за столом

План характеристики

Для усної відповіді або твору-характеристики.

Хто такий Стальський: офіціал і колишній домашній інструктор Євгенія.
Перша зустріч: лестощі, плітки, помешкання.
Минуле: «брутальний» інструктор і кіт, якого він катував.
Шлюб за порадою президента й розрахунок «беру бідну, беззахисну».
Десять років катівні за системою: мовчання, ключ, ковдра.
Вистава для свідків: «сімейне свято», Новий рік, нічний наліт на квартиру Євгенія.
Побиття Регіни й смерть від сікача.
Висновок: як Франко показує зло без демонізації.