Теорія літератури

56 термінів простими словами й з прикладами саме зі шкільної програми — щоб не вчити означення окремо від творів.

Роди й жанри

Епос: Літературний рід, у якому автор розповідає про події збоку: є сюжет, герої, оповідач.; Повість, роман, оповідання, новела
Лірика: Рід літератури, що передає почуття й переживання ліричного героя, а не подію.; «Contra spem spero!» Лесі Українки
Драма: Рід літератури, призначений для сцени: текст складається з реплік персонажів і ремарок.; «Сто тисяч» Карпенка-Карого
Новела: Невеликий епічний твір про одну подію з несподіваним фіналом і гострим внутрішнім конфліктом.; «Камінний хрест» Стефаника
Повість: Епічний твір середнього обсягу: більше подій і героїв, ніж в оповіданні, але менше, ніж у романі.; «Дорогою ціною» Коцюбинського
Балада: Ліро-епічний твір із драматичним, часто трагічним сюжетом і фантастичним елементом.; «Ой летіла стріла»
Дума: Український народний ліро-епічний твір про козацькі часи, який виконували кобзарі речитативом.; «Маруся Богуславка»
Байка: Короткий алегоричний твір із мораллю, де персонажі-тварини втілюють людські риси.; «Щука» Глібова
Притча: Повчальна оповідь, у якій конкретний випадок ілюструє загальну життєву істину.; «Казка про яян» Андієвської
Усмішка: Жанр, який створив Остап Вишня: короткий гумористичний твір, поєднання гуморески й нарису.; «Сом»

Тропи

Епітет: Художнє означення, що передає ставлення автора, а не просто ознаку.; сиве море, золоте серце
Метафора: Перенесення ознак одного предмета на інший за схожістю — приховане порівняння без «як».; «Сміються, плачуть солов’ї»
Порівняння: Зіставлення двох предметів зі сполучниками як, мов, наче, ніби.; «Дівчина, як тополя»
Метонімія: Заміна назви предмета іншою за суміжністю: автор замість книжки, зала замість людей.; «Читаю Шевченка»
Синекдоха: Різновид метонімії: частина замість цілого або однина замість множини.; «І шабля, і рушниця не спасли»
Уособлення (персоніфікація): Надання неживому рис живої істоти.; «Вітер плаче», «зорі шепочуть»
Гіпербола: Художнє перебільшення.; «Сто разів казав»
Літота: Художнє применшення — протилежність гіперболи.; «Хлопчик-мізинчик»
Алегорія: Стійке іносказання: за конкретним образом завжди стоїть та сама абстрактна ідея.; лис — хитрість, осел — упертість
Символ: Багатозначний образ, який не зводиться до однієї розшифровки.; калина,вишиванка, дорога
Оксиморон: Поєднання протилежних за змістом слів.; «живий труп», «солодкий біль»
Іронія: Прихована насмішка: сказано протилежне тому, що мається на увазі.; «Гарно ж ти вчинив!»

Стилістичні фігури

Анафора: Повтор слова чи звороту на початку рядків або речень.; «Ні слова про спокій! Ні слова про втому!»
Епіфора: Повтор наприкінці рядків або речень.
Антитеза: Різке протиставлення образів, понять, характерів.; воля — неволя, панство — кріпаки
Інверсія: Незвичайний порядок слів, який виділяє потрібне слово.; «Реве та стогне Дніпр широкий»
Риторичне запитання: Запитання, поставлене не заради відповіді, а щоб підсилити думку.; «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
Градація: Нанизування слів із наростанням (чи спаданням) сили.; «Прийшов, побачив, переміг»
Рефрен: Рядок або строфа, що повторюється в тексті, як приспів.

Віршування

Ямб: Двоскладова стопа з наголосом на другому складі (та-ТА).; «Мені однаково, чи буду…»
Хорей: Двоскладова стопа з наголосом на першому складі (ТА-та).; «Вітре буйний, вітре буйний!»
Дактиль: Трискладова стопа з наголосом на першому складі (ТА-та-та).
Амфібрахій: Трискладова стопа з наголосом на другому складі (та-ТА-та).
Анапест: Трискладова стопа з наголосом на третьому складі (та-та-ТА).
Суміжне римування: Схема ААББ — римуються сусідні рядки.
Перехресне римування: Схема АБАБ — римуються через рядок.
Кільцеве римування: Схема АББА — перший рядок римується з останнім.
Верлібр: Вільний вірш без рими й сталого розміру, ритм тримається на інтонації.; Голобородько, «Наша мова»
Сонет: Вірш із 14 рядків канонічної будови: два катрени й два терцети.; Рильський, «У теплі дні збирання винограду»

Композиція та сюжет

Експозиція: Початок твору: знайомство з місцем, часом і героями до початку конфлікту.
Зав’язка: Подія, з якої починається основний конфлікт.
Кульмінація: Найгостріший момент, вершина напруження конфлікту.
Розв’язка: Чим завершився конфлікт.
Пролог і епілог: Вступ до основної дії та розповідь про долю героїв після розв’язки.
Ліричний відступ: Авторський роздум, що перериває розповідь про події.
Внутрішній монолог: Пряме мовлення героя «про себе» — головний прийом психологічної прози.; «Я (Романтика)» Хвильового
Обрамлення: Композиція «оповідь в оповіді»: історія вставлена в іншу історію.

Напрями й течії

Бароко: Стиль XVII–XVIII ст.: пишність, контрасти, алегорії, поєднання земного й духовного.; Григорій Сковорода
Класицизм: Напрям, що спирається на античні зразки, розум і суворі правила жанрів.; «Наталка Полтавка» (з рисами)
Романтизм: Виняткові герої у виняткових обставинах, культ волі, історії та народної творчості.; рання поезія Шевченка
Реалізм: Правдиве зображення типових характерів у типових обставинах, увага до соціальних причин.; «Кайдашева сім’я»
Модернізм: Зламу XIX–XX ст.: увага до підсвідомого, настрою, форми — замість соціального аналізу.; «Intermezzo»
Імпресіонізм: Течія модернізму: передає миттєве враження, гру світла, кольору й настрою.; «Момент» Винниченка
Експресіонізм: Течія, що загострює біль і крик душі, зображує світ через надмірну емоцію.; «Камінний хрест» Стефаника
Неоромантизм: Оновлений романтизм початку ХХ ст.: сильна особистість, мрія проти буденності.; «Лісова пісня»
Постмодернізм: Сучасна література: іронія, гра з цитатами, змішування високого й низького.; Юрій Андрухович