Характеристика Кайдашихи

мати родини, свекруха 10 клас

Риси характеру

Показне панство й облесливість: Автор каже, що вона «довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства». На розглядинах у Довбишів Кайдашиха довго церемониться, пишає губи й витирає їх хусточкою, хоч на них нічого немає, а до Бієвців їде в нових жовтих чоботях і виставляє їх напоказ громаді. Чоловіки сміються: «Везе Кайдаш свою жінку, неначе на ярмарок на продаж».
Лінощі, прикриті хворобою: У перший же ранок після весілля будить невістку вдосвіта, наказує, що робити, і сама лягає на піч: «Чогось я нездужаю. Так у мене болять ноги! Ох-ох-ох!» Автор прямо каже: Кайдашиха «була зовсім здорова й дурила свою невістку».
Владність, що повторює панщину: Вона стоїть над душею в Мотрі, «наче осавула на панщині», а сама «не бралась і за холодну воду». Коли Мотря огризається: «Робили, бо над вами пан з нагайкою стояв», Кайдашиха відповідає: «Коли хоч, то я й над тобою стану з нагайкою». Те, що її саму колись ламало, вона охоче повторює на невістці.
Подвійне обличчя: мед і полин: Мотрю Кайдашиха спершу кличе «серденьком», а за тиждень «вже орудувала нею, наче наймичкою». Мелашці тиждень змовчувала, а потім «почастувала її полином». Коли Мелашку знаходять у Києві, свекруха «знов облила Мелашку солодким медом», а полин «сховала десь у комору для Мотрі».
Хвальковитість і зневага до бідних: Про синів розповідає, що вони «неначе два соколи», а Лавріна «хоч у пазуху сховай». У Бієвцях вона сердита на Западинці, а дорогою назад дорікає Лавріну, що Мелашка «прижене оту стрижену кішку», а її мати — «правдива моргуля». Односельці сміються з її «проше вас» і прозвали «пані економшею»; після осліплення її дражнять «безокою економшею».
Сварка як вистава для людей: Про Мотрю вона розмовляє з кумою через ворота «тихо, але так тихо, що було чуть на все подвір’я»; напідпитку в шинку «судила свою невістку на все село». Після удару в око розмазує кров по всьому лицю, висмикує з-під очіпка волосся й біжить до священика, а потім у волость: «Карпо з Мотрею вбили Лавріна, вбили Мелашку, вбили й мене!»
Здатність відчути провину й полюбити: Коли Мелашка зникає в Києві, Кайдашиха «ридала, бо почувала свою провину», а її серце «пом’якшало». До онука ніжна: вночі, поки Мотря спить, встає до дитини й забавляє її. Та це не міняє її поведінки: наступного літа вона вже підбурює Лаврінових дітей лазити по груші, що росте на Карповому дворі.

Хто така Кайдашиха

Кайдашиха з’являється вже в першому розділі: «висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем». Автор одразу пояснює, звідки її манери. Замолоду вона довго служила в панському дворі й вміла «дуже добре куховарить», тому її й тепер беруть на весілля, хрестини та храми. Вона «набралась од їх трохи панства»: любить цілувати панам руки, кланятися й підсолоджувати розмову. Але щойно вона розсердиться, з неї «спадала та солодка луска», і вона лається й кричить на ввесь рот. Ці два обличчя — солодке й лайливе — і є ключем до її характеру.

Мед для гостей, полин для своїх

Найкращі сцени з Кайдашихою — ті, де вона грає перед людьми. На розглядинах у Довбишів вона довго церемониться, пишає губи, обтирає їх хусточкою й «наговорила приказок живим і мертвим повнісіньку хату». Вона хвалить синів, що «неначе два соколи», і розповідає, як її частувала попадя. Односельці потім сміються з її «проше вас» і дражнять «пані економшею».

Зовсім інша вона вдома. Вранці після весілля Кайдашиха будить невістку ще вдосвіта, ласкаво називає її «серденьком», а сама лягає на піч охкати й командує. Мотря скоро розуміє, що свекруха, як каже автор, «була зовсім здорова й дурила свою невістку». Минає тиждень — і «серденько» зникає: Кайдашиха орудує невісткою, «наче наймичкою». З Мелашкою те саме: тиждень змовчувала, а потім «почастувала її полином».

Влада без добра

Цікаво, що своє панство Кайдашиха розуміє лише як право наказувати. Коли Мотря каже, що вона так працювала, бо «над вами пан з нагайкою стояв», Кайдашиха не ображається, а погрожує: «Коли хоч, то я й над тобою стану з нагайкою». Вона не бачить, що повторює те, від чого сама страждала. Автор навіть показує, що розмова про панський двір «навела сум на всіх», а Кайдашиха це «примітила» й «звернула на іншу стежку».

Так само вона ділить полотно. Товсте дістається Мотрі, а тонке — собі, бо її «пани й попи» просять на обід, а їй не можна йти між них «в товстій сорочці». А коли Мотря береться мотати своє, Кайдашиха хапає мотовило: «Дай сюди мотовило! Це не твоє, а моє».

Сварка як вистава

Кайдашисі потрібні свідки. Вона розмовляє про невістку з кумою через ворота «тихо, але так тихо, що було чуть на все подвір’я», і Мотря, виглянувши з сіней, відрізає: «Од кобили чую!» Коли Мотря суне їй держаком деркача межи очі, Кайдашиха «зумисне розмазала кров по всьому виду», висмикує з-під очіпка волосся й біжить до священика, а далі у волость: «Ой боже мій! Дзвоніть в усі дзвони!» Вона перебільшує, але біль у неї справжній: око стухло, і вона осліпла на праве.

Чи міняється Кайдашиха

Є хвилини, коли вона здатна відчувати. Коли Мелашка зникає в Києві, Кайдашиха «ридала, бо почувала свою провину», і сама йде її шукати. Вона ніжна до онука: ночами, поки Мотря спить, встає до малого й забавляє його. Але досвід її не вчить: наступного літа вона вже говорить Лаврінові дітям: «Ідіть, діти, та рвіть груші сміливо! Це ваша груша».

Висновок

Кайдашиха — не просто «зла свекруха». Вона винесла з панського двору два вміння: солодко лестити тим, хто вище, і командувати тими, хто нижче. У хаті з двома невістками друге вміння спрацьовує щодня. Автор сміється з неї, але дає їй і біль (око), і провину (Київ), і любов (онуки). Тому вона й стає центром родинної катастрофи: кожна її дрібна перемога запалює нову сварку, а мир приходить тільки тоді, коли всихає груша.

Стосунки з іншими

Омелько Кайдаш →: Чоловік, на якого вона кричить ще в першому розділі: «А де ж ти, волоцюго, волочився до цього часу?» Коли він бачить чортів, Кайдашиха хрестить ножем вікна й двері, кропить хату свяченою водою, а за знахурку Палажку, яку приводить Мотря, віддає полотно й гроші «за труда».
Мотря: Невістка-ворог: Кайдашиха сперечається з нею за полотно, мотовило, сміття, яйця, горшки й грушу, а через Мотрю втрачає праве око. Однак кличе священика посвятити обидві хати, бо «їй усе-таки шкода було сина», а «сліпе око навіки загородило їй стежку» до Мотрі.
Мелашка →: Тиждень стримується, потім починає допікати, а після Києва знову ласкава. У війні з Мотрею Мелашка стає її союзницею: Кайдашиха б’є Мотрині горшки кочергою, а Мелашка частує миски рогачем.
Карпо й Лаврін: Хвалить обох («два соколи»), але Карпо «не слухав не тільки її, але навіть батька», а Лаврін «схожий з виду на матір». Лавріна вона підбурює: «Лавріне! Одривай їх хату». А Карпо жене її дрючком до ставка.
Баба Палажка й баба Параска: З Палажкою Кайдашиха б’ється кулаками й показує дулю через Мелашку, але в Омелькову хворобу «забула за свою змажку та колотнечу з Палажкою». Параска Гришиха — лютий Палажчин ворог і брехуха, яка підбурює Кайдашиху на цю сварку.

Цитати-характеристики

«Вона любила цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними.»

розд. I: автор про її звичку з панами
«Маруся пишала губи, осміхалась, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом.»

розд. I: перший портрет
«Хліб їсти добре тямить.»

розд. III: кумі про Мотрю — чи вміє вона господарювати
«Мотря молода, то нехай робить, а я вже стара, підтопталась. Мені можна й одпочити.»

розд. III: до Карпа після суперечки з Мотрею
«Я хазяйка в хаті, а не ти.»

розд. III: до Мотрі, яка сіла шити, коли обід недоварений
«Дай сюди мотовило! Це не твоє, а моє.»

розд. IV: сварка з Мотрею, яка хоче прясти окремо
«Батюшко! Зосталась я сиротою, і нема кому за мене оступитись.»

розд. IX: до священика після того, як Карпо жене її до ставка

План характеристики

Для усної відповіді або твору-характеристики.

Хто така Кайдашиха: колишня панська куховарка.
Панська облесливість і показне панство.
Лінощі під виглядом хвороби, влада над невісткою.
Мед і полин: як вона ставиться до Мотрі й Мелашки.
Вона й чоловік; вона й сини.
Сварка як вистава: пересуди, священик, волость.
Провина, ніжність до онуків — і невміння змінитися.
Сліпе око: ціна ворожнечі.
Висновок: чому Кайдашиха — центр родинної катастрофи.