Олександр Олесь

Коротко про життя

Олександр Олесь (справжнє ім’я — Олександр Іванович Кандиба) народився 1878 року в містечку Білопілля на Харківщині. Батько загинув, коли хлопцеві було лише 11 років, тож найближчою родиною стали мати, дід і дядько Василь, який і прилучив хлопця до української літератури — творів Шевченка, Куліша, Марка Вовчка. Системну освіту здобув як ветеринар: 1903 року вступив до Харківського ветеринарного інституту, а з 1909 року працював ветлікарем у Києві.

Перша збірка і родина

1907 рік став переломним одразу двічі: Олесь одружився з Вірою Свадковською, а за кошти мецената Петра Стебницького вийшла його перша поетична збірка «З журбою радість обнялась» — саме до неї увійшли «Чари ночі» й «О слово рідне! Орле скутий!». Збірка мала миттєвий успіх серед освіченої громадськості. Син поета, Олег Кандиба, став відомим під псевдонімом Олег Ольжич — поетом і активним учасником руху Опору; під час Другої світової війни його заарештували нацисти й запроторили в концтабір Заксенгаузен, де він загинув 1944 року.

Еміграція

1919 року Олесь виїхав до Будапешта як аташе з питань культури посольства УНР — і це відрядження стало початком довічної еміграції. Він жив у Відні, де очолював Союз українських журналістів, а з 1924 року — у Празі. Творчість цього періоду пронизана тугою за батьківщиною, якої поет так і не побачив знову.

Останні роки

Звістка про загибель сина Олега стала останнім ударом: Олександр Олесь помер 22 липня 1944 року в Празі, всього за кілька днів після цього повідомлення. Похований був на Ольшанському цвинтарі в Празі; 2017 року останки поета й дружини перепоховали на Лук’янівському кладовищі в Києві.