Похід на Царгород

Про що цей вірш

Вірш розповідає про один із найвідоміших літописних подвигів: похід князя Олега на Царгород. Спочатку автор описує багате й галасливе місто, куди їздять купці з різних країн, зокрема руські. Але греки не люблять чужинців і часто їх обманюють. Олег сердиться й вирішує піти на греків із військом.

Кораблі пливуть через Чорне море, і воїни співають. Нарешті з’являються вежі Царгорода, але греки перегородили гавань ланцюгами. Тоді Олег велить витягти кораблі на берег, приробити колеса й розпустити вітрила. Вітер котить кораблі до міста. Греки лякаються й просять миру. Олег погоджується, але ставить умови для купців. Закінчується вірш картиною щита на воротах міста.

Розбір за частинами

Частина 1 (рядки 1–12). Багатий Царгород. Автор змальовує місто, яке стоїть «за морем» над «склом Босфорських вод». Воно «наче вир кипить, торгує крамом, зброєю, вином». Удень воно «вуликом здається», уночі — «чудесним сном». Звідусіль до нього ллється народ, їздять і руські торгові люди.

Частина 2 (рядки 13–20). Скарги купців. Грек не любить чужинців і «тримає їх в руці». Руські купці скаржаться: «Хоч не їдь! Одурить, скривдить!» Олег, «на греків лютий», вирішує йти в похід.

Частина 3 (рядки 21–40). Плавба. Чорне море вкривається «українськими байдаками». Розгортаються вітрила, співають вояки. Автор описує море: «Простір! Воля! Грають хвилі». Навіть небезпека не лякає: «О, хіба згорнути крила важко, довго для орлів?!» Воїни гуртом сідають на весла, і три дні минають «без турботи, без нудьги».

Частина 4 (рядки 41–56). Ланцюги й колеса. Ось уже вежі Царгорода, але греки знали про похід і перетягли ланцюги, щоб не пустити кораблі в пристань. Тоді Олег наказує: «Що ж, мовляв, як не по морю, то поїдем по землі». Кораблі витягають на берег, приробляють колеса й розпускають вітрила. Олег кличе: «Ой, повій, повій ти, вітре! Швидше коней повези!» І вози покотилися.

Частина 5 (рядки 57–72). Мир. Греки налякані й шлють послів: «Не руйнуй нас, все дамо». Олег відповідає, що гнів його погас, і ставить умову: хай його купці вільно ходять до Царгорода, торгують без кривди, але без зброї й не більше півсотні одночасно.

Частина 6 (рядки 73–80). Присяга й щит. Цар цілує хрест, а Олег присягає Волосом, Перуном і мечем. На воротах Царгорода князь прибиває щит, і «український щит висів».

Аналіз твору

Історичний сюжет. Основа вірша — розповідь «Повісті минулих літ» про похід Олега на Царгород. У літописі це подія 907 року. Олесь переказує її коротко й красиво, ніби пісню.

Що змінив поет. У літописі розповідь значно суворіша: Олег пустошить околиці міста й жорстоко поводиться з полоненими. У вірші, написаному для школярів, цього немає. Олесь обирає героїчний тон: показує сміливість князя й несподіване диво з колесами. Читаючи літопис, пам’ятай про цю різницю.

Диво з кораблями. Кораблі на колесах — дивовижна деталь. У літописі вона теж є. Образ підкреслює винахідливість князя: коли шлях морем закритий, він знаходить іншу дорогу. Так народна пам’ять уславлює мудрість правителя.

Морська картина. У вірші багато руху й звуків: вітрила розпускаються, співають вояки, «грають хвилі». Поет співає гімн відвазі: «Море, море! І в негоду любе сміливому ти!»

Умови миру. У вірші Олег не вимагає золота. Він просить свободи торгівлі для купців, тобто мирної вигоди. Так поет показує князя й воїном, і дипломатом.

Щит на воротах. Це символ перемоги й гордості. Цей образ є й у літописі, а Олесь підкреслює: щит український.

Форма. Вірш написано чотиристопним хореєм із чергуванням рядків по 8 і 7 складів. Римуються другий і четвертий рядки. Така форма робить розповідь плавною, схожою на пісню.

Слова. Босфор — протока біля Царгорода. Байдак — великий дерев’яний човен. Вітрило — парус. Щогла — високий стовп на кораблі. Царгород — давня українська назва Константинополя.

Головна думка. Мужність і розум князя забезпечили Русі шану в чужій землі й вигідні умови для торгівлі.

Пов’язано

Про князя Олега ти можеш прочитати також літописну оповідь «Про князя Олега», де розповідається про віщування й смерть князя.