Ярослав Мудрий

Про що цей вірш

Цей вірш розповідає про князя Ярослава, якого в історії назвали Мудрим. Він сів на престол після жорстокого Святополка, якого прозвали Окаянним. Святополк багато зруйнував, а місто й села бідували. Ярослав узявся наводити лад, і невдовзі Україна «зацвіла, як пишний сад». Знову поплили Дніпром чужі купці, а Київ став схожий на великий Царгород.

Ярослав дбав про місто й про державу, не любив війни, але боронив землю від ворогів. Перед смертю він покликав синів і заповів жити в злагоді. Автор із сумом додає: сини недовго пам’ятали ці слова.

Розбір за частинами

Частина 1 (рядки 1–12). Після Святополка. Автор починає з протиставлення: був кат Святополк, що замучив трьох братів, а потім сів «брат четвертий… Ярослав розумний». Святополк усе зруйнував, а Ярослав узявся за відбудову: «І усю свою увагу Ярослав звернув на лад». Країна почала оживати: люди знову багатіють, чужинці знову пливуть до Києва.

Частина 2 (рядки 13–28). Київ оживає. До Києва ідуть греки, німці, італійці, чехи, угри: «купували, продавали і у Києві жили». Так живий, шумливий Київ «Царгородом другим став». Ярослав дбав про нього, як про друга й сина: оточив валами, ровом і муром, прикрасив і побудував двір.

Частина 3 (рядки 29–52). Двір і гості. До палат невпинно приходять посли. Князь сидить на троні «з грізним берлом у руці». Гості кланяються й складають дари. На бенкеті грають на бандурах, гуслях, сопілках, співають співаки, жартують скоморохи, а потім гості дивляться на верблюдів і «муштрованих звірят». Європейські королі й князі вважають за честь поріднитися з Ярославом.

Частина 4 (рядки 53–76). Мудрість Ярослава. «Але мудрість Ярослава вся була в його ділах, у державнім будівництві, владі, устрою, в судах». Він не хотів воювати, щоб не нищити народ і майно. Лише з поляками посварився й збудував твердиню над Сяном. Ходив і на печенігів та черкесів, які нападали на Україну. Його брат Мстислав здолав у поєдинку касозького князя Редедю. А співець Боян сплів Ярославові «вінок безсмертний із пісень».

Частина 5 (рядки 77–100). Заповіт. «Пролетіли дні короткі» — і Ярослав перед смертю покликав синів. Він сказав: «Не сваріться, жийте в згоді: тільки мир збере усе, а незгода, наче вітер, все по полю рознесе». Якщо розгубите землю, будете жебраками. Але нащадки недовго пам’ятали цей заповіт.

Аналіз твору

Історія й вірш. Олесь описує історичного князя, про якого розповідає й літопис. У літописі про смерть Ярослава записано, що він наставив синів жити в любові: «Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете». Це та сама думка, що й у вірші, тож заповіт — не вигадка поета.

Протиставлення. Автор будує вірш на контрасті: злий правитель і розумний, зруйнована земля й квітуча, мудрі діла й недовга пам’ять нащадків. Такі протилежності допомагають зрозуміти, чому Ярослава згадують із повагою.

Київ як «другий Царгород». Порівняння з Царгородом означає: Київ став багатим, великим, гамірним містом із гостями з багатьох країн. Для читача 5 класу це спосіб зрозуміти, яким важливим було місто в княжі часи.

У чому мудрість князя. Олесь пише, що вона «вся була в його ділах». Тобто не в титулах чи війнах, а в будівництві, порядку, суді й мирі. Цей образ правителя актуальний і сьогодні.

Заповіт. Найсильніша частина — прохання до синів: жити в згоді. Образ вітру, що розносить усе по полю, дуже зрозумілий. А остання строфа сумна: недовго діти пам’ятали ці слова, а нащадки «осміяли на весь світ». Автор нагадує, що незгода руйнує державу.

Форма. Вірш написано чотиристопним хореєм: рядки по 8 і 7 складів чергуються, римуються другий і четвертий рядки. Так розповідь звучить, як пісня-оповідь.

Слова. Окаянний — проклятий, лихий. Берло — жезл, знак влади князя. Скоморох — мандрівний артист. Бандура, гуслі, сопілка — музичні інструменти. Муштрований — навчений. Твердиня — міцна фортеця. Заповіт — останнє слово перед смертю, настанова нащадкам.

Головна думка. Мудрий правитель дбає про мир, порядок і розвиток держави, а найбільша небезпека для країни — незгода між своїми.

Пов’язано

Про Ярослава й книги читай літописну оповідь «Розгром Ярославом печенігів. Похвала книгам».