Характеристика Максима Беркута

головний герой, син Захара 7 клас

Риси характеру

Відвага й притомність духу: Під час ловів на ведмедя, коли бояри «стали, мов укопані», Максим «спокійно наложив стрілу на свій роговий лук», підійшов ближче й «пустив йому стрілу просто в серце». Перед боєм у боярському домі вміє й підбадьорити товаришів, і швидко розставити їх на становищах.
Розважливість і вміння керувати: Ведучи ловців, він діє «з правдиво начальницькою вважливістю й повагою», нічого не забуваючи й ні з чим не кваплячись. Бояри, хоч не люблять «смерда» в товаристві, виконують його розпорядження, бо бачать, що вони розумні.
Скромність і почуття рівності: Коли Тугар Вовк прилюдно дякує, Максим відказує: «Нема за що дякувати, боярине! Я зробив те, що кождий на моїм місці зробив би». Він «усюди був однаковий», «мов рівний серед рівних».
Щирість у коханні: Просить у боярина: «Позволь мені бути твоїм сином!» А коли Тугар кричить «смерде», не мовчить: «Нічого злого я не сказав тобі, боярине». Готовий радше загинути в лапах ведмедя, «аніж мав би один її волосок бути ушкоджений».
Відповідальність перед громадою: Після відмови Тугара він приймає доручення громади розбирати боярський дім, хоч це означає зустріч із Мирославою в найгіршу мить. Не «смів відмовитись» від доручення, хоч серце «рвалося і краялось».
Гордість і вірність свободі: У кайданах відповідає Тугарові: «Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» Про життя каже: «Життя в неволі нічого не варте».
Кмітливість і вміння вести гру: Щоб виграти для громади час, Максим удає, що згоден вести монголів таємним ходом, і затримує їх, поки вода не заллє долину. Бурундові каже: «Бегадире, чи можу ж я розказувати водам?»

Хто такий Максим

Максим Беркут — наймолодший із восьми синів Захара Беркута. На лови ведмедів Тугар Вовк просить у громади провідника, і тухольці дають йому «першого удальця на всю тухольську верховину» — Максима. У Мирославиних очах він поєднує «всі прикмети сильного робітника, рицаря і начальника».

Ловець і провідник

У першому розділі Максим показаний як людина, що вміє керувати без окрику. Він розставляє ловців, обходить становища, перевіряє сліди й усюди «однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах». Боярам, які «нерадо бачили смерда в своїм товаристві», доводиться визнати, що його розпорядження «зовсім розумні».

Коли ведмідь роздирає боярина, Максим не губиться: «спокійно наложив стрілу», а тоді «пустив йому стрілу просто в серце». Після цього він рятує Мирославу, яка впала в ведмеже лігво. Тугарові, що дякує з неохотою, відповідає: «Нема за що дякувати, боярине!» Він зовсім не пишається.

Кохання й гідність

По дорозі до Тухлі Максим із гордістю розповідає про батька й про право громади, а коли Тугар питає, чи «бунтує» Захар громаду, відповідає спокійно й прямо. Біля кам’яної брами зі Сторожем він просить у боярина руки Мирослави. Реакція Тугара — гнів: «Смерде!» Максим не лякається. Він каже боярину: «Не гордуй бідними, не гордуй низькими, не гордуй робучими, боярине, бо хто ще знає, до котрої хто криниці прийде воду пити!»

Бій у боярському домі

Громада доручає десятьом молодцям розібрати боярський дім, і Максим не відмовляється, хоч знає, що це означає зустріч із Мирославою в найгіршу мить. Дружинники Тугара кидають зброю й переходять до тухольців, а тоді на подвір’я їде монгольське військо. Максим розставляє людей, відбиває кілька нападів, а коли монголи заходять у тил, веде товаришів на прорив. Тугар Вовк відрізав їм шлях, і в кам’яному вивозі гинуть усі, крім Максима: його наказано взяти живим.

Неволя й хитрість

Скутий, Максим відповідає Тугарові: «Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» Пізніше боярин пропонує йому вести монголів через гори. Максим відмовляється: «Краще вмерти, ніж так заробляти на вільність!» А про сам полон каже: «Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть».

Коли громада вже закладає гать, Максим удає, що згоден: пропонує показати монголам таємний хід, проте всяко затягує час, поки вода заллє долину. Він боїться лише одного: померти зрадником у чужих очах. Коли вода розливається, Бурунда питає: «Рабе, що се значить?» Максим відповідає: «Що ж, бегадире… видно, велика туча впала в горах». Про хід каже: «Бегадире, чи можу ж я розказувати водам?»

Сокира і порятунок

Наприкінці Бурунда, окруживши купку живих, використовує Максима як заручника. Захар відмовляється від обміну. Максим спокійно стоїть під піднесеною сокирою. Тугар Вовк відтинає Бурунді руку, Максим бʼє його головою й плечима, й вони обидва падають у воду. Далі — камінь з Захарової метавки, і Максим виринає живий. Захар помирає в його обіймах, а Мирослава приходить до тями.

Висновок

Максим — образ молодої вільної людини, яка не шукає слави, але вміє вести й терпіти. Його сила не в тому, що він обраний, а в тому, що він не поступається своєю волею ні перед боярином, ні перед монголами. Тому його історія — це і історія кохання, і історія громади, що вистояла завдяки таким, як він.

Стосунки з іншими

Захар Беркут →: Батько й вчитель. Максим з гордістю говорить про нього перед Тугаром. Про задум із водою каже боярину: «Се, боярине, мій батько таке придумав». Перед сокирою Бурунди стоїть спокійно, ніби вже готовий до будь-якого рішення.
Мирослава →: Кохана. Її сміливість зачаровує його з першої хвилі, а її допомога в неволі й порада, як діяти, рятують і його, і громаду.
Тугар Вовк →: Батько коханої й ворог. Проти Тугара Максим тримається спокійно й гідно, а той спершу ненавидить його, а потім починає поважати. У фіналі Тугар рятує йому життя.
Товариші-молодці: Десять молодців, які йдуть із Максимом розбирати боярський дім. Вони гинуть у нерівному бою в вивозі, відбивши кілька нападів, і лише сам Максим лишається живий у полоні.
Бурунда-бегадир: Монгольський воєвода, який тримає Максима бранцем і використовує як заручника. У фіналі Бурунда замахується на нього сокирою, але Тугар відтинає йому руку, а Максим збиває його з ніг.

Цитати-характеристики

«Нема за що дякувати, боярине! Я зробив те, що кождий на моїм місці зробив би»

розділ I: відповідь на подяку Тугара за врятовану доньку
«Ні, власти у нас над громадою не має ніхто»

розділ II: Максим про Захара
«Не гордуй бідними, не гордуй низькими, не гордуй робучими, боярине, бо хто ще знає, до котрої хто криниці прийде воду пити!»

розділ II: Максим після відмови Тугара
«Дуже не впору назвав ти нас, синів вольної громади, рабами!»

розділ V: Максим Тугарові в боярському домі
«Вона може нас зробити трупами, але не зробить нас рабами.»

розділ V: про монгольську силу
«Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!»

розділ V: Максим у кайданах
«Тут,— казав Максим,— побідите їх, або ніде інде!»

розділ VI: слова Максима, які Мирослава переказує громаді
«Життя в неволі нічого не варте»

розділ VI: Максим Тугарові
«Краще вмерти, ніж так заробляти на вільність!»

розділ VI: відповідь на пропозицію вести монголів
«Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть.»

розділ VI: Максим Тугарові
«Бегадире, чи можу ж я розказувати водам?»

розділ VIII: Максим Бурундові, коли вода заливає хідник

План характеристики

Для усної відповіді або твору-характеристики.

Максим — наймолодший син Захара, провідник ловців.
Ведмеже леговище: Мирослава й Максим.
Прохання руки й відмова Тугара.
Розбір боярського дому й бій.
Полон і розмова з Тугаром.
Хитрість із таємним ходом.
Сокира Бурунди й порятунок.
Висновок: вільна людина в неволі.