Характеристика Суботика з повісті Пауля Маара «Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу»

Хто такий Суботик

Суботик — це чарівна істота з хоботцем, обличчям у синіх цятках і рудою щетиною на спині. Він приходить до пана Пляшкера щосуботи й виконує бажання, а кожне виконане бажання знімає одну цятку з його обличчя. Спершу може здатися, що Суботик лише чудить: їсть меблі, римує, перекручує слова. Але поступово ми бачимо, що це дуже розумний і щирий герой, на якому тримається вся пригода.

Ненажерливість і пустощі

Суботик голодний майже завжди. Він з’їдає стільницю, коли вперше лишається сам у помешканні Пляшкера, пробує на смак гуму, ковтає будильник і відкушує шматок меню в шикарному ресторані. Остаточно «наїдається» важелем чарівної машини, щоб ніхто не зміг її ввімкнути. Але ця ненажерливість не зла. Суботик нікому не хоче зашкодити: він просто розуміє світ по-своєму, як маленька дитина, що пробує все на зуб.

Рими й дотепність

Суботик не може не римувати. Він складає віршики про закуски, море, слона й навіть про поведінку за столом. Інколи вірші кумедні, інколи в них прихована мудрість: наприклад, у римованій розповіді про слона, який зіграє на роялі, якщо захоче. Суботик жартує з поліцією й офіціантами, але ніколи не ображає людину без причини.

Мудрість і допомога

Суботик найкраще знає, як працює машина. Він пояснює Пляшкерові, що кожне бажання знімає цятку, що бажання треба висловлювати точно, що машині потрібен перепочинок. Він рятує його, відтягнувши від автомобіля, що з’явився посеред кімнати, і першим розуміє, що два протилежні бажання можуть знищити машину. Коли машина ламається, Суботик береться її лагодити, а потім здогадується, що поламана машина виконує бажання за схожим звучанням. У кінці він підказує Пляшкерові, як знайти адресу пана Вівторакуса, щоб помиритися.

Дружба з паном Пляшкером

Суботик називає Пляшкера татком і любить його щиро, хоч і по-своєму. Він утішає його, коли бажання виходять не такими, і переживає, коли друг нервується. Найбільше це видно наприкінці: Суботик знає, що не може лишитися назавжди, бо суботики завжди йдуть у суботу, але потайки зберігає за лівим вухом останню синю цятку й відкриває її Пляшкерові. Так він дає другові змогу сказати найголовніше бажання.

Висновок

Суботик — веселий, ненажерливий, дотепний і вірний друг. Через нього автор показує, що справжні чудеса — не у втіленні будь-яких забаганок, а в дружбі, яка допомагає людині стати кращою. Суботик не лише розважає, а й вчить тих, хто поруч, думати над своїми словами і бажаннями.