Образ Суботика в повісті Пауля Маара «Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу»

Суботик — головний чарівний герой повісті Пауля Маара «Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу». Це маленька істота з хоботцем, синіми цятками на обличчі й рудою шерстю на спині.

Суботик дуже ненажерливий. Він з’їдає стільницю, будильник і навіть шматок меню в ресторані. Ще він любить римувати й складає віршики про все, що бачить.

Суботик також мудрий. Він постійно нагадує панові Пляшкеру, що бажання треба висловлювати точно, і рятує його від халеп.

Він називає пана Пляшкера татком і щиро його любить. Наприкінці Суботик зберігає для нього останню синю цятку, щоб залишитися з ним назавжди.

Отже, Суботик — веселий, дотепний і вірний друг.

Суботик з’являється в повісті несподівано: пан Пляшкер падає зі стільця й чує його голос з-під столу. Це маленька істота з хоботцем, синіми цятками на обличчі та рудою шерстю. Вона приходить щосуботи й виконує бажання, але кожне бажання зменшує кількість цяток.

Суботик дуже жвавий і ненажерливий. Йому здається смачним усе: стільниця, будильник, меню, гумові шлейки. Через це він постійно потрапляє в халепи, але не ображається, коли його сварять. Суботик любить римувати, і кожну подію супроводжує кумедним віршиком.

Водночас він мудріший, ніж здається. Саме Суботик знає, як працює машина, і постійно нагадує, що бажання треба висловлювати якнайточніше. Він рятує пана Пляшкера від автомобіля, що з’явився посеред кімнати, і сам лагодить машину, хоч нічого в цьому не тямить.

Найбільше Суботик цінує дружбу. Він називає Пляшкера татком, переживає за нього й навіть терпить, коли той сердиться. Коли два протилежні бажання стикаються, Суботик непритомніє, але все одно думає про друга. А потім приховує за вухом останню цятку й дає Пляшкерові змогу побажати найважливіше.

Отже, образ Суботика показує, що найкращий друг — той, хто весело підтримує й мудро застерігає.

Мені дуже подобається Суботик. Він такий веселий, що навіть найгірший день з ним перетворюється на пригоду. Особливо смішно, коли він римує все, що бачить.

Мені подобається, що він не боїться нічого й нікому не прикидається. Коли він у ресторані відкусив шматок меню, мені було трохи шкода офіціанта, але смішно.

Ще мені подобається, що Суботик по-справжньому турбується про пана Пляшкера. Він і застерігає, і допомагає, і навіть лишає йому останню цятку.

Думаю, кожному хотілося б мати такого друга: веселого, щирого й готового допомогти навіть тоді, коли йому самому погано.