Чи потрібна людині машина для здійснення бажань: міркування за повістю Пауля Маара

У повісті Пауля Маара пан Пляшкер мріє про чарівну машину, що виконує бажання. Але що вона йому насправді дала?

Спершу, здавалося, багато: гроші, автомобіль, поїздка на острів. Та кожне бажання, висловлене неточно, приносить клопіт. З’являються то два водолазні костюми, то чужі гроші, то авто посеред кімнати. Господиня й сусід нервують, поліція нічого не розуміє.

Врешті машина ламається, і Пляшкер розуміє, що чаклунство не допомогло. Зате він сам іде просити пробачення в пана Вівторакуса й мириться з ним.

Отже, людині машина для здійснення бажань не така потрібна, як вміння діяти самій і цінувати друзів.

Пан Пляшкер, скромний службовець, вважає, що чарівна машина змінить його життя. Йому хочеться грошей, автомобіля й далеких подорожей. Але що з цього вийшло насправді?

Перше бажання — гроші — призводить до того, що Пляшкер мимоволі «обікрав» міську ощадну касу. Бажання автомобіля закінчується аварією у вітальні чужого пана, а мрія про безлюдний острів — хвилиною на полюсі, потім у вулканічній спеці. Усе це виглядає смішно, але водночас показує: чари без розуму приносять клопіт.

Крім того, машина шкодить стосункам. Саме двоє протилежних бажань пана Пляшкера й пана Вівторакуса її спалили. Друзі посварилися, а Суботик знепритомнів.

Проте повість не засуджує чари безповоротно. Суботик підказує: коли є сильне бажання й воля, успіх можливий і без машин. І справді: після поломки Пляшкер сам іде до Вівторакуса, перепрошує його, а той охоче прощає. Господиня зближується з Вівторакусом, і вони разом ідуть по яблука. Ніяка машина цього не зробила.

Отже, людині машина для здійснення бажань не потрібна так, як вона гадає. Набагато важливіше вміти бажати розумно, діяти та дружити.

Спершу мені хотілося, щоб у мене була така машина. Загадав і готово. Але потім я побачив, скільки бід вона принесла пану Пляшкеру.

Мені здається, що найважливіше він отримав не від машини. Він помирився з другом, бо сам захотів і сам пішов просити пробачення. А те, що Суботик лишився з ним назавжди, було єдиним по-справжньому розумним бажанням.

Я думаю, що іноді добре мріяти про диво, але важливіше самому пробувати робити те, що хочеш.

Тому, якби мені запропонували машину для бажань, я б спершу подумав, чого я насправді хочу.