Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу

Про цей розбір. Пауль Маар — сучасний письменник, його твори охороняються авторським правом, тому повість тут розказано й розібрано власними словами, без цитат. Розбір написано за українським перекладом Євгенії Горевої (з німецької), який є на онлайн-бібліотеці УкрЛіб, тож імена («Суботик», «Пляшкер», «Вівторакус») звіряйте з вашим виданням. У програмі 5 класу вчитель обирає цей твір або одну з повістей Туве Янсон про мумі-тролів. Це друга книжка про Суботика, але читати її можна й без першої.

Стислий переказ

Пан Пляшкер, тихий службовець, давно мріє, щоб до нього в суботу повернувся Суботик, дивна істота з хоботцем, синіми цятками на обличчі й рудою шерстю на спині. Для цього тиждень має скластися дуже особливо: у неділю — сонце, у вівторок до нього завітає друг пан Вівторакус, у четвер мусять чотири рази загриміти громи, а наприкінці тижня його звільнять від роботи. Пан Вівторакус образився й пішов, а грім довелося робити самому на бляшаних аркушах. Господиня, пані Моркван, не розуміє нічого і радить йому відпочити, зате в суботу, коли пан Пляшкер знову нікого не знаходить у місті, Суботик чекає на нього вдома під столом.

Разом з Суботиком пан Пляшкер дістає з горища чарівну машину для здійснення бажань, але швидко виявляється, що вона виконує лише дослівно сказане. Кожне бажання знімає одну синю цятку з обличчя Суботика, тож їх треба обирати уважно. Замість одного водолазного костюма виходить два, замість «на горищі» герої опиняються на чужому горищі, замість грошей з’являються доларами, лірами й динарами. Суботик знову й знову нагадує, що бажання треба формулювати точно, але Пляшкер усе одно помиляється: просить автомобіль, і той з’являється посеред кімнати.

До них приїжджає пан Вівторакус із папугою, а коли Пляшкер показує йому машину, друг неточно бажає, щоб папуга заговорив. Той починає без упину сипати прислів’ями, потім говорить людською мовою й улітає у вікно. Тим часом пана Амфібера, у якого раз по раз опиняються то герої, то автомобіль, то шафа, поліція вважає вигадником. Нарешті Пляшкер ризикує загадати безлюдний острів: двічі потрапляє на полюс і вулкан, а втретє — на райський острів, де його й Суботика «рятують» туристи.

Кульмінація настає, коли пан Вівторакус, не знайшовши друга вдома, сам загадує, щоб той із Суботиком опинився під дверима будинку, тоді як Пляшкер бажає бути в кімнаті. Два протилежні бажання змагаються, Суботик знепритомнює, а машина перегорає. Пляшкер із Суботиком намагаються її полагодити, але вона ще довго видає смішні помилки: п’ять марок обертаються п’ятьма шкварками, шапка — жабкою, а на кухні раптом виростає яблуня. Пляшкер нарешті розуміє: бажання можна здійснювати й самому. Він віддає машину на горище, мириться з приятелем Вівторакусом, а Суботик, який приховав за вухом останню цятку, дарує другові змогу побажати найголовніше: щоб Суботик назавжди залишився з ним.

Докладний переказ за розділами

Розділ перший. Грім у четвер. Пан Пляшкер щовівторка запрошує до себе друга пана Вівторакуса, бо без нього, за його власними умовами, Суботик не прийде. Умов шість: сонце в неділю, понеділок по неділі, вівторок із Вівторакусом, середа посеред тижня, четвер з чотирма громами і п’ятниця без роботи. Три тижні поспіль щось не складається. У цьому тижні Вівторакус приїздить із клітками й валізою харчів для тварин, але, почувши про Суботика, ображається, що йому відведена роль «засобу», і йде. Грізний четвер Пляшкер створює сам: замовляє три бляшані аркуші й гупає по них качалкою. Пані Моркван вирішує, що жилець занедужав, і радить йому бути вдома в п’ятницю. У суботу Пляшкер шукає Суботика в місті, нічого не знаходить, а повернувшись, чує голос з-під столу. Суботик повернувся, а стільницю з’їв.

Розділ другий. Машина для здійснення бажань полюбляє точність. Суботик пояснює: кожне бажання забирає з його обличчя одну синю цятку, тож їх треба загадувати точно. Пляшкер загадує водолазний костюм, але вимовляє фразу двічі, і з’являється два. Намагаючись їх повернути, випадково відправляє назад і Суботиків костюм. Бажання потрапити на горище переносить обох на чуже горище пана Амфібера, звідки доводиться тікати, поки той кличе поліцію. Нарешті машина опиняється в кімнаті, Пляшкер бажає для неї ручку, і вони пробують побажати грошей: вони з’являються у вигляді монет та купюр різних країн, потім у вигляді кошика дрібняків. Машина перегрівається, тож герої йдуть їсти, але в Пляшкера вже немає грошей. Згодом він замовляє пачку банкнот і веде Суботика до шикарного ресторану, де той з’їдає шматок меню, ображає офіціанта й не може поводитися «за правилами». Помстившись, Пляшкер купує на вулиці пригорілі ковбаски й загадує, щоб страви, замовлені ображаючою їх парою, опинилися на їхньому столі, а в ресторані офіціант зніме покришку з тих самих ковбасок у кетчупі.

Розділ третій. Пан Кулес вилетів. У вівторок Суботик з’їдає будильник. Пляшкер забороняє йому їсти в кімнаті, але той будує з бляшаних аркушів вігвам і курить газетну «люльку». З газети він дізнається, що з ощадної каси зникла сума двадцятимаркових купюр, і Пляшкер розуміє, що його гроші були вкрадені. Він загадує, щоб гроші повернулися. До них приїжджає Вівторакус із папугою Кулесом, який уміє казати лише «добридень». Пляшкер показує другові машину, і той загадує, щоб папуга говорив. Кулес починає без упину сипати слова й приказки, потім переходить на людську мову й за мить вилітає у відчинене вікно. Він потрапляє до пана Амфібера, який сподівається на винагороду й накриває папугу кошиком. Поліція не вірить йому. Тим часом Суботик та Пляшкер своїм бажанням повертають папугу в клітку.

Розділ четвертий. Ще одна втеча. Наступного дня Пляшкер вирішує загадати автомобіль, і той з’являється посеред кімнати. Суботик встигає відтягнути друга. Після нового бажання авто опиняється перед будинком, але на тротуарі. Поліцай вимагає його прибрати, і Пляшкер, не вмілий водій, їде, потім в’їжджає крізь веранду у вітальню пана Амфібера. Побачивши пана Амфібера, Пляшкер із Суботиком тікають, а потім бажанням повертають усе назад. Поліцейські не вірять Амфіберові. Пляшкер вирішує загадати для себе безлюдний острів: двічі потрапляє то на крижаний, то на вулканічний, а третього разу, коли докладно описує мрію, його разом із Суботиком переносить на райський острів з пальмами, піском і прозорими джерелами. Вони купаються, їдять кокоси, Суботик будує курінь і співає про Південне море.

Розділ п’ятий. Суботик у небезпеці. На острів прибувають туристи, які фотографують «Робінзонів» і хочуть їх «врятувати». Пляшкер із Суботиком ховаються в курені й бажають повернутися. Між тим пан Вівторакус приходить у гості, не застає друга й загадує, щоб той із Суботиком опинилися перед будинком. Два протилежні бажання змушують героїв перелітати між кімнатою й подвір’ям, блимає блакитне світло, і Суботик знепритомнює. Машина перегорає. Пляшкер і Вівторакус сваряться, і Вівторакус, образившись, іде, обіцяючи ніколи більше не приходити.

Розділ шостий. Коротке замикання. Суботик ожив і береться полагодити машину, вимагаючи кілька дивних речей, як-от огірки, струну, дратву. Дратву він знаходить власними засобами. Машина дещо працює, але все, що загадує Пляшкер, виходить схожим за звучанням: «п’ять марок» — «п’ять шкварок», «шапка» — «жабка», «банкноти» — «млинок». Суботик здогадується, що бажання треба підбирати за звучанням до того, чого хочеш, і пробує так: Пляшкер просить горішок, сподіваючись на триніжок, а отримує бляшанку зеленого горошку. Через коротке замикання машина знову зупиняється.

Розділ сьомий. Остання цятка. Пляшкер дивиться на машину в дзеркальце й розуміє: полагодити її неможливо. Суботик пропонує пооцтити машину, але вона лише хрипко видає банкноту номіналом у тридцять чотири марки, потім рятувальний круг, потім автомобіль сусіда, що сам від’їжджає, а на кухні пані Моркван з’являється гора спагеті й яблуня. Пляшкер намагається повернути свою шафу, що зникла, і опиняється на шафі, шість кілометрів від дому. Він вирішує закінчити забави з машиною. Суботик відгризає важіль, і вони відносять машину на горище. Суботик нагадує про слона з римованого віршика: де є палкі бажання й воля, там і успіх без машин. Пляшкер за порадою Суботика йде до пана Вівторакуса просити пробачення, і той радісно його приймає. Пані Моркван запрошує Вівторакуса на каву, і вони вдвох ідуть по яблука для пирога. Лишившись на кухні з Пляшкером, Суботик зізнається, що за лівим вухом зберіг останню синю цятку. Пляшкер повільно й урочисто просить, щоб Суботик назавжди залишився з ним, і остання цятка зникає.

Аналіз твору

Про що повість

Це гумористична казка про те, як складно висловити бажання так, щоб воно справдилося. Чарівна машина не вміє здогадуватися, вона бере на віру лише слова. Тому герої постійно потрапляють у кумедні ситуації: бажали одне, а отримують інше. З цього випливає головна думка: не варто сподіватися, що за тебе все зроблять чари; корисніше самому знати, чого ти хочеш, і діяти.

Слово і точність

Суботик постійно нагадує, що бажання треба висловлювати якнайточніше. Кожен розділ показує, як неточність слова призводить до наслідків: два водолазні костюми замість одного, чуже горище замість свого, автомобіль посеред кімнати, безлюдний острів, де холодно, як у Арктиці. Автор ніби наголошує дітям: слова мають вагу, і те, що ми кажемо, треба продумувати.

Пан Пляшкер і Суботик

Пляшкер — тихий і боязкий чоловік, який не вміє постояти за себе. Суботик — його зворотний бік: сміливий, дотепний, жвавий, нічого не соромиться. Їхня дружба нагадує стосунки батька й сина (Суботик називає Пляшкера «татком»). Суботик допомагає Пляшкеру стати впевненішим, а Пляшкер навчає Суботика правил поведінки, хоч той їх і не завжди розуміє. Наприкінці Пляшкер відчуває, що може здійснювати багато бажань самотужки.

Вівторакус і пані Моркван

Пан Вівторакус образливий, але щирий і готовий вибачити. Пані Моркван сердита й цікава, але теж лагідна душею. Їхня зустріч і поїздка по яблука показує, що самотні люди можуть знайти одне одного, коли навколо стає тепліше. Через бажання пана Вівторакуса машина перегоріла, але він швидко пробачив і радо зустрів Пляшкера.

Гумор і гра слів

У повісті багато каламбурів і римування. Суботик римує будь-що: правила етикету, закуски, море, слона. Є й сцени, де слова розуміють буквально (меню як гральна карта, вислів про носа). У ресторані, поліційному відділку й на острові автор висміює чванливість, службову глухоту й туристів, що фотографують усе підряд.

Що стало з машиною

Машина до кінця показує себе дивною: коли ломається, вона виконує бажання за схожим звучанням, що ще смішніше. Пляшкер і Суботик відносять її на горище й вирішують жити без неї. Це символічно: чарівна допомога не завжди потрібна, коли поруч є друг і власні бажання.

Оригінал і переклад

Повість німецькою називається «Am Samstag kam das Sams zurück» і вийшла 1980 року; це другий із творів про Суботика. У повісті багато римованих віршиків і гри слів, тож у перекладі Євгенії Горевої вони особливо помітні. Імена героїв у перекладі вигадані (Суботик, Пляшкер, Вівторакус, Моркван), тож звіряйте їх із підручником.

Про автора

Пауль Маар народився 13 грудня 1937 року в Швайнфурті (Німеччина). Він письменник, драматург, ілюстратор, автор понад п’ятдесяти книжок для дітей. Найвідоміші з них — про Суботика, який виконує бажання.

Що сказати на уроці

Найкраща відповідь на запитання «про що повість?» — сказати, що це смішна історія про пана Пляшкера, чарівного Суботика й машину, яка виконує бажання буквально, що вчить обережно користуватися словами, мріяти і діяти самому, а ще цінувати дружбу більше за гроші й речі.