Характеристика Марі з казки Е. Т. А. Гофмана «Лускунчик і Мишачий король»

Хто така Марі

Марі — головна героїня казки Гофмана «Лускунчик і Мишачий король». Їй лише сім років, вона менша за брата Фріца й сестру Луїзу. Усе починається на Новий рік: серед подарунків Марі помічає смішного дерев’яного чоловічка, що луска горіхи. Він негарний, але має добре обличчя, і Марі одразу його полюбила.

Доброта й жалість до Лускунчика

Найголовніша риса Марі — доброта. Коли Фріц дав Лускунчикові занадто великий горіх, у того випали три зуби, і Марі заплакала. Вона забрала Лускунчика, підв’язала йому щелепу стрічкою, відчепленою від власної сукенки, і заколисувала його, як маленьку дитину. Брату вона відразу сказала: «Бідолашний мій Лускунчику! А ти, Фріце, не маєш серця — б’єш своїх коней і посилаєш на смерть солдатів». А ввечері, лишившись сама, тихо просила Лускунчика не сердитися на Фріца: брат не хотів його скривдити.

Відвага й жертовність

Марі не героїня з шаблею, але вона відважна. Опівночі вона бачить мишей і семиголового короля й дуже боїться, та коли Лускунчика оточили, шпурляє в Мишачого короля свій черевичок. Рука в неї вже порізана склом, але вона не зупиняється. Ще одна проява відваги — готовність жертвувати. Мишачий король тричі приходить уночі й вимагає дедалі більше: цукерки, цукрових ляльок, книжки й сукенку. Марі віддає перше, віддає друге, навіть поставила позаду свою улюблену рожевощоку дитину, а на третю вимогу вже була готова пожертвувати книжками й сукенкою. Їй було шкода, вона плакала, але думала: «Байдуже, зате Лускунчик урятований».

Вірність, коли не вірять

Дорослі вважають, що Марі марила: порізала руку й лежала в гарячці. Батько погрожує викинути Лускунчика у вікно, якщо вона ще раз назве його небожем хрещеного. Фріц відвертається від сестри, щойно вона заговорює про дивну країну. Проте Марі показує сім корон Мишачого короля й не змінює своєї розповіді. Хрещений каже «пусті химери», а вона знає, що бачила. Ця упертість і є вірністю: вона не зраджує ні Лускунчика, ні того, що пережила.

Мрійливість

Дросельмаєр каже Марі: «Тобі, люба доню, дано більше, ніж мені та й усім нам: ти, як Пірліпат, природжена королівна, бо володарюєш у чудовій, ясній країні». Це про її уяву. Після подорожі до Лялькового царства Марі годинами сидить тихо, і її прозивають малою мрійницею. Але ця мрійливість не робить її безпорадною: саме завдяки їй вона розуміє зміст «казки про твердий горіх» і знаходить, як допомогти Лускунчикові.

Висновок

Марі — добра, відважна, вірна й мрійлива дівчинка. Вона вміє бачити красу не в зовнішності, а в серці, готова віддати власні радощі заради друга й не відмовляється від своєї правди. Саме тому наприкінці вона каже Лускунчикові, що не погордувала б ним, якби він справді жив, — і чари спадають. Образ Марі вчить, що доброта й уява можуть змінити світ навколо.