Чому добро перемогло зло в казці Е. Т. А. Гофмана «Лускунчик і Мишачий король»

У казці Гофмана «Лускунчик і Мишачий король» добро бореться зі злом. Добрі тут — Марі та Лускунчик, злі — Мишачий король і його мати, пані Мишильда.

Мишильда й Мишачий король жадібні та мстиві. Мишильда з’їла королівське сало, а потім зачарувала королівну Пірліпат. Її син, семиголовий король, тричі вимагав у Марі цукерки, цукрових ляльок, книжки й сукенку.

Марі й Лускунчик діють інакше. Лускунчик хоробро веде ляльок у бій, а Марі кидає в Мишачого короля черевичок і віддає свої улюблені ласощі, щоб урятувати друга.

Спершу Лускунчик програє бій, але потім із шаблею перемагає. Тому добро виграє не одразу, а тоді, коли люди йому допомагають.

Ця казка вчить, що доброта, вірність і сміливість сильніші за жадібність і злість.

У казці Гофмана добро й зло не просто називаються, їх видно в вчинках героїв.

Зло тут жадібне й мстиве. Мишильда з усім родом налетіла на сало, яке королева готувала для ковбас, а коли її рід загинув, помстилася маленькій королівні. Її син, Мишачий король, поводиться так само: він ставить дівчинці умови. «Віддай мені, мала, цукерки, віддай марципана, а то я розгризу твого Лускунчика, розгризу!» — пищить він і щоразу вимагає більше.

Добро діє інакше. Лускунчик хоробро веде ляльок у бій, хоча й програє. У розпачі він кричить: «Коня! Коня! Все царство за коня!» Марі, яка теж боїться, кидає в Мишачого короля черевичок. Потім вона віддає ласощі й ляльок, бо вирішила, що друг дорожчий. А ще раніше, коли Марі хворіла після битви, їй чувся голос Лускунчика: «Марі, моя найдорожча панно, ви багато зробили для мене, але можете зробити ще більше!»

Перемога дається нелегко. Перша битва закінчується поразкою. Марі лежить хвора, а дорослі не вірять їй. Тільки з допомогою брата Фріца, який дістає для Лускунчика шаблю, добро виграє. Фріц теж змінюється: спершу він скривдив Лускунчика, а потім допоміг і вибачився перед своїми гусарами.

Отже, добро перемагає, бо в нього є любов, вірність і готовність віддати власне. Зло ж тримається лише на жадібності й помсті.

Мені здається, що в цій казці зло страшне не лише тим, що в нього сім голів. Воно жадібне: Мишачий король усе вимагає й вимагає. А добро не вимагає нічого, воно просто допомагає.

Мене зворушило, що Марі не була сильною чи великою. Вона просто вирішила не кидати друга. І навіть Фріц, який спершу не розумів, потім виправився.

Ще мені сподобалося, що добро в цій казці не перемагає за помахом чарівної палички. Спершу Лускунчик програє битву, Марі лежить хвора, а дорослі їй не вірять. Лише потім Фріц дістає шаблю, і Мишачий король гине. Тобто добро теж має працювати.

Тепер я думаю, що, коли зустріну зло, мені теж не обов’язково бути героєм. Достатньо не лишати того, кому погано, самого.