Образ Марі в казці Е. Т. А. Гофмана «Лускунчик і Мишачий король»

Марі — головна героїня казки Гофмана «Лускунчик і Мишачий король». Їй сім років, вона живе в родині радника медицини Штальбаума.

Марі дуже добра. Усі сміються з негарного Лускунчика, а вона бачить, який добродушний у нього погляд. Коли брат Фріц зламав йому зуби, Марі заплакала, підв’язала йому щелепу стрічкою від сукенки й почала доглядати його, як хвору дитину.

Вона також відважна. Уночі, коли ляльки билися з мишами, Марі кинула в Мишачого короля свій черевичок, щоб урятувати Лускунчика. А коли Мишачий король почав вимагати викуп, Марі залишила йому свої цукерки й цукрових ляльок, бо не хотіла віддавати друга на поталу.

Марі вірна. Дорослі казали, що їй усе наснилося, але вона не відмовилася від своїх слів. Тому наприкінці Лускунчик знову став гарним юнаком. Марі — гарний приклад доброти й сміливості.

Марі — героїня, про яку Гофман розповідає з великою симпатією. Це семирічна дівчинка, яка вміє жаліти, діяти й мріяти.

Передусім Марі добра. Коли Фріц скалічив Лускунчика, вона не промовчала: «Бідолашний мій Лускунчику! А ти, Фріце, не маєш серця — б’єш своїх коней і посилаєш на смерть солдатів». Вона підв’язала Лускунчикові щелепу, поклала його в ліжечко й тихенько просила не сердитися на брата. Для Марі важливо не те, що іграшка негарна, а те, що їй боляче.

Марі відважна. У нічній битві вона не втекла, хоча дуже боялася, а шпурнула в Мишачого короля черевичок, хоча рука в неї була вже порізана склом. Після цього вона знепритомніла.

Ще одна її риса — самопожертва. Мишачий король тричі приходив і вимагав дедалі більше: цукерки, потім цукрових ляльок, потім книжки й сукенку. Марі віддала спершу одне, потім друге, навіть улюблену рожевощоку дитину, і була готова віддати решту. Їй було шкода, та Лускунчик був дорожчий.

Нарешті, Марі вірна й уперта. Ніхто не вірив її розповідям, а вона не відмовилася від них. Хрещений Дросельмаєр сказав їй: «Тобі, люба доню, дано більше, ніж мені та й усім нам: ти, як Пірліпат, природжена королівна, бо володарюєш у чудовій, ясній країні». Йдеться про її уяву, а вона й справді допомагає Марі бачити більше за інших.

Отже, Марі — добра, смілива й вірна дівчинка. Саме завдяки їй зачарований Лускунчик знову став собою.

Мені дуже подобається Марі. Вона не така, як Фріц, який любить військо й шаблі. Марі помічає тих, кому погано. Коли Лускунчик лишився без зубів, вона першою його пожаліла.

Мені здається, що найважче було їй віддати улюблені цукрові ляльки. Я б, мабуть, довго вагалася. А Марі поплакала й віддала, бо вирішила, що друг важливіший.

Особливо мене вразило, що їй не вірили, а вона не вигадала нічого іншого. Могла б сказати, що це був сон, і всі б заспокоїлися. Але вона стояла на своєму. Я думаю, що це теж відвага.

Марі навчила мене, що негарне обличчя ще не робить людину поганою, а дружити треба й тоді, коли це важко.