Аліса в Країні Див

Про цю сторінку. Розбір написано за українським перекладом Валентина Корнієнка (вірші — переклад Миколи Лукаша та Валентина Корнієнка) з онлайн-бібліотеки УкрЛіб. У цьому перекладі казка називається «Аліса в Країні Чудес», у програмі 5 класу — «Аліса в Країні Див»; це та сама книжка. За програмою вивчають «2–3 розділи за вибором учителя», тому нижче розібрано всі дванадцять розділів. Цитати короткі, з цього перекладу; вони допоможуть підготуватися до уроку, але казку краще прочитати самому — її мовна гра у переказі втрачається.

Стислий переказ

Аліса нудьгує на березі річки. Раптом повз неї пробігає Білий Кролик, який дістає з кишеньки годинник і лементує, що запізнюється. Аліса біжить за ним і провалюється в кролячу нору. Після довгого падіння вона опиняється в залі з багатьма дверима, де знаходить золотий ключик, дверцята до чарівного саду та пляшечку з написом «Випий мене». Від напою Аліса меншає, від тістечка «З’їж мене» росте, а потім заливає все сльозами.

Далі вона потрапляє в країну, де безглуздя — звичайна справа. Вона зустрічає Мишу, Додо, Гусінь, Герцогиню з її немовлям, що стає порося, усміхненого Чеширського Кота, Капелюшника, Шаленого Зайця й Сонька на нескінченному чаюванні. Усі вони розмовляють загадками, а Аліса намагається зберегти чемність і здоровий глузд. Вона поводиться ввічливо, але не поступається здоровому глузду, і поступово перестає боятися навіть грізних істот.

У саду Королева Сердець влаштовує крокет, де кулями служать їжаки, а молотками — фламінго. Королева щомиті кричить, що комусь треба відтяти голову. Потім починається суд над Чирвовим Валетом, якого звинувачено в крадіжці пиріжків. Аліса, що вже виросла, відмовляється коритися нісенітним вимогам. Вона заявляє Королеві, що та — лише колода карт, і прокидається на березі у сестри на колінах.

Докладний переказ за розділами

Розділ 1. Униз і вглиб кролячою норою

Аліса сидить на березі й нудьгує, бо в сестриній книжці нема ні малюнків, ні розмов. Повз неї пробігає Білий Кролик із годинником, і вона мчить за ним. Нора раптом обривається, і Аліса довго падає в глибокий колодязь, розглядаючи полиці й мапи та розмірковуючи про центр Землі й кішку Діну. Приземлившись, вона опиняється у коридорі з багатьма замкненими дверима. На скляному столику лежить золотий ключик, а за завісою — дверцята до саду. Аліса випиває вміст пляшечки з написом «Випий мене» й меншає, але ключик на столику лишився недосяжним. Тоді вона знаходить тістечко «З’їж мене».

Розділ 2. Озеро сліз

Аліса виростає майже до стелі й плаче, поки не наплакує озеро. З’являється Кролик, який боїться Герцогині, кидає рукавички й віяло та тікає. Аліса сумується, хто вона така: перебирає знайомих дівчаток, перевіряє таблицю множення й географію, читає вірш про крокодила — усе виходить не те. Невдовзі від віяла вона меншає й падає в озеро власних сліз, де зустрічає Мишу. Аліса ненароком ображає її розмовами про котів і собак. Усі — Миша, Качур, Додо, Лорі, Орлятко — допливають до берега.

Розділ 3. Гасай-Коло та Довгий Хвіст

На березі зібралися мокрі звірі й птахи. Миша «сушить» їх, читаючи «найсухіший матеріал» про Вільгельма Завойовника, але ніхто не обсихає. Додо пропонує Гасай-Коло: накреслити коло й бігти без команди. Усі бігають півгодини, і Додо оголошує, що всі переможці й мають отримати призи. Аліса роздає цукати, а їй самій вручають наперсток. Миша обіцяє розповісти свою історію, але Аліса чує у слові «хвакт» слово «хвіст» і слухає неуважно. Миша ображається й іде. Аліса згадує кішку Діну, і всі птахи розбігаються.

Розділ 4. Кролик крутить Крутихвостом

Кролик приймає Алісу за покоївку Мері Ен і посилає по рукавички. Аліса знаходить у його будинку пляшечку, випиває й знову росте так, що застряє в кімнаті. Звірі намагаються вигнати «велетенську руку» з вікна, посилають Ящура Крутихвоста в димар, але Аліса дриґає ногою. Вони хочуть спалити будинок, та Аліса погрожує Діною. Тоді звірі кидають у вікно камінці, які на підлозі стають тістечками. Аліса з’їдає одне, меншає й тікає до лісу, де її налякало величезне щеня. Вона знаходить гриб і Гусінь.

Розділ 5. Що порадила Гусінь

Гусінь питає: «Ти хто?» Аліса вже не певна. Вони сперечаються про перетворення, Аліса читає вірш «Ти старий, любий діду», проте виходить не те. Гусінь перед уходом радить: один край гриба робить вищою, а другий — нижчою. Аліса відкушує обидва краї й то збільшується до нестями, то меншає. Горлиця вважає її гадюкою, бо в Аліси довга шия. Нарешті Аліса вчиться регулювати зріст.

Розділ 6. Порося та перець

Аліса бачить двох лакеїв, які вручають запрошення Герцогині від Королеви на крокет. Лакей-Жабун відповідає загадками. На кухні Герцогині повно перцю, кухарка кидає посуд, а Герцогиня співає колискову-пародію й трясе немовля. Вона передає немовля Алісі й іде до Королеви. Аліса виносить дитя надвір і бачить, що воно стало поросям. На гілці сидить Чеширський Кіт. Він пояснює, що в Країні Чудес усі не всі вдома, і зникає, лишаючи після себе усмішку. Аліса вирушає до Шаленого Зайця.

Розділ 7. Божевільне чаювання

Шалений Заєць, Капелюшник і Сонько-Гризун сидять за столом і п’ють чай. Вони то пропонують Алісі вина, якого нема, то загадують загадку без відповіді. Капелюшник розповідає, що посварився з Часом: на концерті Королева звинуватила його, що він «убиває Час», і відтоді завжди шоста година, тож усі пересідають з місця на місце. Сонько розповідає невдалу казку про трьох сестер, які жили на дні мелясної криниці. Аліса ображається, залишає чаювання й знову знаходить двері, що ведуть до скляного столика. Цього разу вона розумно користується ключиком і потрапляє до саду.

Розділ 8. Королевин крокет

У саду троє садівників-карт фарбують білі троянди в червоний колір, бо помилились. З’являється процесія карт на чолі з Королем і Королевою Сердець. Королева грізно питає ім’я, кричить: «Відтяти їй голову!», але Аліса твердо відказує: «Дурниці!» — і Королева замовкає. Далі починається крокет: їжаки — кулі, фламінго — молотки, вояки — ворітця; усе живе й тікає. Королева щомиті засуджує когось до страти. Аліса ховає садівників у квітковому горщику, і вояки не знаходять їх. Над майданчиком проступає голова Чеширського Кота; Король просить Королеву прибрати його, і вона, як завжди, велить відтяти голову, а Кат доводить, що не можна відтяти голову, коли її нема від чого відтинати.

Розділ 9. Розповідь Казна-Що-Не-Черепахи

Герцогиня стала привітною й на кожне слово знаходить мораль. Королева лякає її стратою, і Герцогиня зникає. Королева засуджує до страти всіх гравців, окрім Аліси й королівського подружжя (потім Король помилує їх). Королева відсилає Алісу з Грифоном до Казна-Що-Не-Черепахи, який сумує. Він розповідає про свою школу в морі: «чесати і пищати», «добивання, відбивання, вноження і обділення», Дригонометрія, Аморезнавство. Усі ці слова — каламбури на шкільні предмети.

Розділ 10. Омарова кадриль

Черепаха й Грифон пояснюють, як танцювати омарову кадриль, і показують це Алісі, наступаючи на її ноги. Черепаха співає про равлика й білугу. Аліса розповідає свої пригоди, а потім її просять прочитати вірші; її декламації знову виходять нісенітними. Тоді Черепаха співає «Зчерепаховий суп», але вже чути крик: «Суд починається!»

Розділ 11. Хто вкрав пиріжки

У залі суду Король нап’яв корону поверх перуки, а присяжні (дванадцять звірів і птахів) записують на табличках імена. Білий Кролик читає віршоване звинувачення: Чирвовий Валет украв пиріжки. Першим свідком виступає Капелюшник, який так хвилюється, що надкусує чашку. Аліса помічає, що знову росте. Другою свідкою є кухарка Герцогині, яка категорично відмовляється свідчити й каже, що пиріжки печуть переважно з перцю. Тоді Кролик викликає свідком саму Алісу.

Розділ 12. Свідчить Аліса

Аліса так хутко встає, що змітає присяжних. Вона нічого не знає по суті справи, але Король вигадує «Закон Сорок другий» і хоче вигнати її як «заввишки в одну милю». Аліса відмовляється й каже, що закон вигаданий. Кролик знаходить вірш, і Король тлумачить його як доказ провини, хоча Аліса вважає, що в ньому нема глузду. Королева вимагає: «Спершу страта, а тоді вирок!» Аліса вигукує, що це нісенітниця, і зрештою каже, що вони просто колода карт. Усі карти налітають на неї, вона прокидається на колінах сестри, розповідає сон і біжить пити чай. Сестра ще довго уявляє Країну Чудес і думає, що Аліса колись розповідатиме такі казки своїм дітям.

Аналіз твору

Про що казка

Це казка про дівчинку, яка потрапила у світ, де все не за правилами. Аліса змінює зріст, розмовляє з тваринами й вірить, що в цьому світі «все дивасніше й дивасніше». Проте вона не перетворюється на іграшку: пробує міркувати, пам’ятає про чемність, нагадує собі шкільні знання (хоча й плутає їх). Тому її пригоди — не просто смішні випадки, а випробування її розуму й характеру.

Образ Аліси

Аліса цікава й уважна: вона завжди хоче знати, що буде далі, а перед першим ковтком перевіряє, чи нема на пляшечці напису «Отрута». Вона ввічлива, але не покірна: може зауважити нечемність Капелюшника й заперечити Герцогині. Вона часто розмовляє сама з собою, радить собі й картає себе — так видно її самостійність. Із Королевою вона поводиться по-різному: у саду одразу каже їй «Дурниці!», на крокеті починає боятися, що дійде черга й до неї, а на суді, коли виросла, називає її двір колодою карт.

Країна Чудес і нісенітниця

Світ, у якому опинилася Аліса, побудований на «нісенітниці»: логіка в ньому працює навиворіт. У Країні Чудес Королева вимагає «Спершу страта, а тоді вирок», присяжні записують власні імена, щоб не забути, а Король шукає «глузд» у віршах, які не мають змісту. Усе це смішно, але водночас нагадує, як працюють багато правил і законів, коли їх вигадують на ходу. Аліса здатна це побачити: «це не правильне правило — ви його щойно вигадали».

Мовна гра й пародії

Особливо цікава в книжці гра слів. Аліса чує «хвіст» у Мишиному «хвакт», Черепаха називає арифметику «матимачухою», а шкільні предмети — «Дригонометрією», «Аморезнавством» і «Хвісткультурою». Вірші в казці пародіюють відомі вікторіанські повчальні вірші: «Ти старий, любий діду» — це пародія на моралізаторський вірш Роберта Сази (так сказано в примітці перекладача), а колискова Герцогині висміює дорослих, які «виховують» дітей криком. Так Керролл жартує з нудних повчань для дітей.

Мораль і Герцогиня

Герцогиня прагне виводити мораль із будь-чого: «Мораль є у всьому, треба тільки вміти й знайти». Проте її «мораль» нікому не потрібна й часто безглузда. Так автор іронізує над дорослими, які люблять повчати. Сама казка водночас не дає прямої моралі: читач має сам вирішити, що він із неї виніс.

Сон і реальність

Вся історія виявляється Алісиним сном. Але сестра, яка лишилася на березі, заплющує очі й сама майже вірить у Країну Чудес, хоч і знає: досить їх розплющити — і все знову стане звичайним: шелест трави, дзенькіт овечих дзвіночків, голос вівчарика. Так автор показує, що фантазія живе в повсякденному, а дитина зберігає здатність дивуватися й у дорослому віці.

Оригінал і переклад

Казка написана англійською, оригінальна назва — «Alice’s Adventures in Wonderland». За Вікіпедією, вона вийшла в листопаді 1865 року з ілюстраціями Джона Теніела. Українською її перекладали кілька разів: Галина Бушина (1960), Валентин Корнієнко (2001), Володимир Панченко (2007) та інші. Вірші в цьому перекладі передали Микола Лукаш і Валентин Корнієнко. Назви теж відрізняються: «Аліса в Країні Чудес» чи «Аліса в Країні Див» — тому на уроці варто питати, як називається книжка в підручнику.

Які розділи вибрати

Програма не називає розділів. Для теми «Образ Аліси, світ її уяви й захопливі пригоди» найкраще підходять розділи 1–2 (падіння й зміни зросту) і 12 (суд, пробудження). Персонажів, які оточують героїню, розкривають розділи 5 (Гусінь), 6 (Кіт і Герцогиня) та 7 (чаювання). Для «особливостей художньої мови» вдалі розділи 3, 5, 9 і 10: там найбільше гри слів і пародій.