Образ Аліси в казці Льюїса Керролла «Аліса в Країні Чудес»

Аліса — головна героїня казки Льюїса Керролла. Це дівчинка, якій спершу було нудно сидіти на березі без діла: у книжці її сестри не було ні малюнків, ні розмов. Тому, коли побачила Білого Кролика з годинником, вона побігла за ним у нору.

Аліса дуже цікава. У Країні Чудес вона п’є з пляшечки, їсть тістечка, змінює зріст і розмовляє з Мишею, Гусінню та Чеширським Котом. Вона також ввічлива і намагається не ображати нікого.

Наприкінці Аліса стає сміливішою. На суді вона не боїться Королеви й каже їй, що вона — всього лише колода карт.

Отже, Аліса — розумна, цікава й смілива дівчинка. Вона не губиться в чудернацькому світі, а намагається його зрозуміти.

Аліса — не просто «мала дівчинка» з казки. Через її очі автор показує світ, у якому все навиворіт, і водночас розкриває її характер.

Передусім Аліса цікава. Нудьгуючи на березі, вона думає: «Чого варта книжка без малюнків та розмов?» І саме тому біжить за Кроликом, не подумавши, як повертатиметься. У Країні Чудес вона все перевіряє: перед першим ковтком дивиться, чи нема на пляшечці слова «Отрута».

Вона ввічлива, навіть коли їй відповідають грубо. Звертається до Миші, як вчила граматика, пробує ладнати розмову з Герцогинею. Проте ввічливість не означає покірності: Алісі не подобаються нечемні жарти Капелюшника, і вона так йому й каже.

Країна Чудес змушує дівчинку сумніватися в собі: вона то збільшується, то меншає, не пам’ятає віршів. Вона питає: «А якщо я не та, що була, то, скажіть-но, хто я тепер?.. Оце так головоломка...» Але Аліса не панікує, а намагається з’ясувати, хто вона.

Найважливіше випробування чекає на неї в залі суду. Королева вимагає спершу страти, а тоді вироку, і Аліса першою вигукує: «Нісенітниця!» А коли Королева наказує відтяти їй голову, Аліса, що вже виросла, заявляє: «Ви ж просто колода карт!»

Отже, образ Аліси — це образ допитливої, розумної й сміливої дівчинки, яка не боїться безглуздя і вирішує залишитися собою.

Мені подобається Аліса, бо вона не здається в дивних обставинах. Аліса й сама не раз плаче, але швидко бере себе в руки й пробує зрозуміти, що відбувається.

Мені сподобалося, як вона розмовляє сама з собою: то дає собі поради, то картає себе. Так буває й зі мною, коли я щось обмірковую.

Найбільше вразила сцена на суді. Аліса вже могла злякатися, але вирішила сказати правду. Мабуть, це і є справжня смілива людина: вона не мовчить, коли бачить несправедливість.

Я думаю, що Аліса — героїня, з якої можна брати приклад.