Чому Аліса не злякалася Королеви Сердець (казка Керролла «Аліса в Країні Чудес»)

У казці «Аліса в Країні Чудес» Королева Сердець — грізна й сердита володарка. На все вона має одну відповідь: «Відтяти їй голову!» Усі її бояться і падають ниць, коли вона проходить.

Аліса не злякалася: вона подумала, що всі піддані Королеви — просто колода карт. Коли Королева закричала на неї, Аліса сказала «Дурниці!», і та замовкла. А пізніше Грифон розповів, що Королева лише кричить і нікого ще не страчено.

На суді Королева знову вимагає страти без вироку. Аліса вже виросла й не боїться. Вона каже, що всі вони — лише колода карт.

Отже, Аліса не боїться Королеви, бо бачить її безглуздість. Казка вчить, що несправедлива влада слабша, ніж здається.

Королева Сердець — найгрізніший персонаж казки. Вона червоніє від люті, тупотить ногами й на все має одну раду: «Відтяти їй голову!» Здавалося б, будь-хто мусив би її боятися. Чому ж Аліса не злякалася?

По-перше, Аліса помітила, що Королева — лише картка з колоди. У саду вона подумки говорить собі: це всього лише колода карт, нічого їх боятися. Тому, коли Королева вперше вимагає її голову, Аліса відповідає твердо: «Дурниці!» — і Королева затихає. Щоправда, на крокеті Аліса й сама тривожиться, що колись дійде черга й до неї, і шукає, як непомітно втекти; але вдавати покору вона не збирається.

По-друге, насправді Королева нікого не страчує. Грифон каже, що вона лише так кричить, а Король стиха помилує засуджених. Її накази лише здіймають метушню.

Найясніше безглуздя проявляється на суді. Королева вигукує: «Спершу страта, а тоді вирок!» Це суперечить будь-якому розумному порядку, і Аліса вигукує, що це нісенітниця. Вона виросла, і її вже не так просто налякати.

Тому наприкінці вона каже: «Ви ж просто колода карт!» Карти знімаються в повітря, але страху вже нема: Аліса прокидається на березі.

Отже, Аліса не злякалася, бо не повірила в безглузду владу. Казка показує: щоб подолати страх, треба зрозуміти, чого він вартий.

Спершу Королева здалася мені дуже страшною: вона кричить, що відрубає голову майже кожному. Я хвилювався за Алісу.

Але потім я помітив, що ніхто не страчений. Королева лише лякає, а насправді вона смішна, бо сама не знає, чого хоче. На суді вона взагалі наказує спершу страту, а тоді вирок.

Мені здається, що Аліса не боїться, бо вона вірить розуму. Вона бачить, що це неправильно, і каже про це вголос.

Ця сцена навчила мене: якщо щось несправедливо, потрібно мати сміливість сказати, навіть коли тебе хочуть залякати.