Характеристика Герасима Калитки з комедії Карпенка-Карого «Сто тисяч»

Хто такий Калитка

Герасим Калитка — багатий селянин, який «совершив купчу» і має тепер двісті десятин. Автор не робить із нього ні ледаря, ні п’яницю: це працьовитий господар, що встає раніше за робітників, знає ціну кожному шматку землі й не терпить марнотратства. Прізвище «Калитка» в такій комедії звучить прозорим натяком: так колись називали гаманець. Проте за всією хазяйновитістю в нього є одна пристрасть, що поступово заступає все інше.

Земля над усе

Головна пристрасть Калитки — земля. У монолозі першої дії він порівнює себе з сусідом Жолудем, що має «силу грошей», і шукає, де набрати п’ятнадцять тисяч на землю Смоквинова: «двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею». Із цієї думки він не може ні спати, ні їсти, а до землі звертається, як до святої: «Ох земелько, свята земелько, божа ти дочечко!» Слова, які годилося б сказати про віру чи про людину, він адресує землі.

Господар і скнара

Калитка вважає, що ощадливість — чеснота, і застосовує її без вибору. Робітникам він не дає хліба до обіду; коней жаліє навіть для дружини, коли вона збирається до церкви, — і ще й виправдовує це урочистим церковним висловом: «Блажен чоловік, іже скоти милує». З Гершком торгується за кожен карбованець. Але коли справа вдається, він раптом щедрий: куму Савці дарує сто рублів і рве запродажню. Скупість у нього йде поруч із розрахунком: він платить там, де бачить прибуток.

У родині

Вдома Калитка — деспот. Романові він наказує свататися до Пузирівни, бо «хазяйський син повинен шукать хазяйську дочку з приданим», а колишнє обіцяння одружити його з Мотрею називає жартом. Параска не мовчить: вона вимагає Мотрю в невістки й ладна «заїсти» Пузирівну. Калитка заміряється вдарити дружину, а коли вона допитується про мішок із грошима, кричить: «Я тебе задавлю, коли будеш лізти у вічі!» Лише коли Пузирі принижують Романа, Калитка згоджується: тепер одруження сина з Мотрею дає йому привід для гулянки й відводить підозри.

Афера й розв’язка

Афера починається з розмови з Невідомим: той показує фальшиві гроші, які Калитка не відрізняє від справжніх, і Герасим вирішує купити «сто тисяч» за п’ять тисяч справжніх. Щоб перевірити, чи приймають такі гроші, він посилає Савку в місто, а коли той повертається зі словами «Годяться!», обіймає його й плаче від радості. Калитка настільки певен, що обдурив продавця, що розповідає собі, як дав три тисячі замість п’яти. Але в мішку — чиста бумага. Він біжить із хати, лізе в петлю, і його врятовує Копач. Фінал показує всю шкалу його цінностей: втрату грошей і землі Смоквинова він вважає страшнішою за смерть.

Висновок

Калитка — не карикатурний скупар, а енергійна й тямуща людина, чия жадоба перевертає все навколо. Автор показує, що ця жадоба не лише штовхає його на афери й суворість до рідних, а й робить його легкою здобиччю для обманщика. Комедія закінчується його відчаєм, який і смішний, і страшний. Висновок для шкільної характеристики такий: Калитка працьовитий і розумний, але жадібний, самовпевнений і жорстокий до своїх; його програш — справедливий і гіркий водночас.