Характеристика Толі з оповідання Винниченка «Федько-халамидник»
«Федько-халамидник», Володимир Винниченко
Риси характеру
- Ніжність і вихованість
- Автор прямо каже: «Це була дитина ніжна, делікатна, смирна». Він виходить надвір «трошки боязко», жмуриться від сонця й соромливо посміхається синіми очима, «чистенький, чепурненький». Додому після Федькових забав приходить «задрипаний, подраний, з розбитим носом», а мати трохи не вмлівала. Навіть коли Спірка кепкує, що Федько з книжками на животі схожий на Толиного тата, Толя, хоч йому прикро, нічого не каже: «він був хлопчик делікатний, вихований».
- Цікавість і тяга до вільного життя
- Під час грози він сидить біля вікна, хоч мама заборонила, хреститься від грому, але «од вікна одійти не може». Бачить, як Федько зі Стьопкою й Васьком бредуть по потоку, і сам виходить під дощ: «Толі холодно і страшно, але він не хоче, щоб його звали бабою». Потім йому «так славно, мило», і він «од приємності аж вищить». Так само він слухає розповідь про кригу: «Толі страшно було слухати такі розмови, але він не мав сили одійти».
- Самолюбство й гордість
- Він терпіти не може, коли Федько називає його «Толька»: наче «він йому товариш». На березі, слухаючи суперечку про перехід, Толя думає, що Федько «пострибає і, розуміється, злякається й почне плакати», усі будуть з нього сміятися: «Хай не задається». Він сам кидає виклик: «Ні-за-що не зробиш!» — і погоджується на парі, хоч чижик йому не потрібний.
- Наслідування й необачність
- Коли Федько повертається з того боку й хлопці дивляться на нього як на героя, Толя відчуває, що «він теж може перейти. І не тільки може, а от візьме й перейде!» Він скидає калоші, струшує ранець і просить палицю. Федько його відмовляє: «Лучче не треба, Только… Ти не вмієш», але Толя відповідає: «Овва! Ти один умієш».
- Страх і безпорадність
- Опинившись на крижині сам, Толя розгублюється: «Толі зробилось страшно», ноги ослабли, він тільки стоїть і тихенько плаче. Палицю випускає з рук. Коли Федько приходить і каже, що перестрибне на сусідню крижину, Толя хапається за нього: «Ой, не ходи!.. Я боюсь…» Коли під Федьком ламається лід, Толя лише з криком бігає по крижині, а потім її підбиває до берега, і він «як стріла» вилітає з неї.
- Слабкість перед дорослими й брехня
- Побачивши батьків, Толя ще до будь-якого питання кричить: «Папочко!.. Мамочко!.. Я не винен, я не винен!..» А коли його батько питає Федька, чи той був на льоду, Толя заперечує: «Неправда! Неправда!» — і розповідає, що його «потягнули на річку», а Федько «пхнув» його на кригу. Пізніше він біжить гратися чижиком і каже віддати його собі, бо «виграв у Федька», хоч за умовами парі Федько перейшов на той бік.
Хто такий Толя
Толя — син хазяїна будинку, де винаймає квартиру родина Федька. Автор описує його через дрібниці: чистенький, чепурненький, у бархатовій курточці, яку шкода забруднити. Мати стереже його від вулиці, а батько Федька, дивлячись увечері у вікно, звідки долинає музика хазяйського дому, ніби бачить, що там «ні сварок у них, ні бруду, ні клопоту». Толя не злий: він боїться грому, мами, розбитого носа. Але під цією обережністю є тяга, яку Федько вміє розбудити.
Чому його тягне до Федька
Федько — те, ким Толі бути не дозволено: вільний, галасливий і сміливий. Толя дивиться з вікна, як той із друзями бреде по потоку під зливою, і не витримує — виходить сам. Це не дружба в звичному сенсі, а бажання довести собі, що він теж може. У сцені зі зливою ця тяга ще невинна: ввечері Толя лежить у гарячці, а Федька «кладуть на стілець і луплять». Але є й гордість, яка заважає зблизитися: Толя не терпить фамільярного «Толька» і не хоче, щоб його називали «бабою».
Парі й крига
На березі риси Толі виявляються відкрито. Він не вірить, що Федько наважиться, і хоче побачити, як той злякається. «Ні-за-що не зробиш!» — кидає він і погоджується на парі, хоч чижик йому не потрібний. Коли Федько таки перейшов, Толя відчуває, що «він теж може перейти». Це не хоробрість, а наслідування: він бачить, що «нічого там страшного нема», і не здогадується, що Федько вміє те, чого не вміє він сам. На кризі ілюзія розпадається: Толя розгублений, плаче, випускає палицю й слухається першої команди Федька.
Брехня перед батьками
Найважливіший епізод для характеристики Толі — розмова дорогою від річки. Він ще до запитань кричить, що не винен, а потім перекладає всю провину на Федька. Автор показує його переляк: Толя «з жахом задирав голову то до мами, то до папи». Коли Федька допитують, Толя дивиться на нього «з чеканням чогось страшного». Федько бере провину на себе, і Толя, який ще хвилину тому плакав, тулиться до матері. Під час похорону він «тихенько виглядав із вікна», і йому «було цікаво». Потім біжить гратися чижиком і каже віддати його собі, бо «виграв у Федька», хоч парі виграв Федько.
Чого автор не вибачає
Винниченко не робить із Толі лиходія: це слабка, налякана дитина, яку так виховали. Але саме тому його вчинок такий важкий. Страх пояснює крик «Я не винен», та не пояснює, чому Толя, побачивши, як його батько б’є Федька по лиці, не виправляє брехні. Висновок для шкільної характеристики такий: Толя — ніжний, цікавий і слабкий хлопчик, який у вирішальну мить вибрав найлегший шлях. Контраст із Федьком і є сенсом оповідання: сміливість і чесність не залежать від того, в якому будинку виріс хлопчик.
Стосунки з іншими
- Федько →
- ровесник із вулиці; Толя тягнеться до нього як до сміливого, а потім під страхом дорослих зраджує його
- Батьки Толі
- хазяї будинку; мати стереже сина від вуличних дітей, а батько вимагає від Федькової матері покарати сина й погрожує вигнати родину з квартири
- Стьопка, Спірка, Гаврик
- вуличні хлопці; Толя дивиться на них із цікавістю, але стоїть осторонь, бо йому заборонено гратися з вулицею
Цитати-характеристики
-
«Це була дитина ніжна, делікатна, смирна.»
перша характеристика Толі
-
«Толі холодно і страшно, але він не хоче, щоб його звали бабою.»
під час зливи: чому виходить із дому
-
«Ні-за-що не зробиш!»
виклик Федькові на березі
-
«Ой, не ходи!.. Я боюсь...»
на крижині, коли Федько хоче перестрибнути на сусідню
-
«Я не винен, я не винен!..»
батькам, які вже тягнуть його додому
План характеристики
Для усної відповіді або твору-характеристики.
- Хто такий Толя
- Чому його тягне до Федька
- Парі й крига
- Брехня перед батьками
- Чого автор не вибачає