Зима-чарівниця

Про цей розбір. Твори Туве Янсон (у деяких виданнях — Янссон) ще охороняються авторським правом, тому тут повість розказано й розібрано власними словами, без цитат. Розбір написано за українським текстом з онлайн-бібліотеки УкрЛіб; ім’я перекладача на сторінці не вказано, тож імена героїв і дрібниці звіряйте з вашим виданням: Вітрогонка в деяких виданнях зветься Туу-Тіккі, Мара — Гроке. У програмі 5 класу вчитель обирає одну з повістей Янсон про мумі-тролів або повість Пауля Маара.

Стислий переказ

Посеред зими, коли родина мумі-тролів міцно спить біля кахляної печі, Мумі-троль несподівано прокидається й не може знову заснути. Він будить Маму, але вона не прокидається. Будинок холодний і порожній, годинники стоять. На комоді він знаходить лист Нюхмумрика з обіцянкою зустрітися в перший по-справжньому теплий день весни. Мумі-троль виходить назовні й вперше бачить сніг.

Зовні він знайомиться з зимою і її мешканцями. Вітрогонка, мудра й спокійна, запрошує його до старої купальні, яку взимку вона вважає своєю. Там літають ложки й тарілки, бо невидимі мишки соромляться показуватися, а в шафі за халатами щось живе, і заходити туди заборонено. Маленька Мю їздить з гірки на Маминій срібній таці. Мумі-троль сердиться на зиму й співає їй злісну літню пісню, а потім стає свідком Великої Холоднечі: Крижана Пані невинно торкається білченя, і воно застигає. Друзі влаштовують похорон і кладуть білченя на сніговий кінь.

Потім у Долині розпалюють велику зимову ватру, щоб повернути сонце. Приходить Мара й від її присутності вогонь гасне. Сонце тимчасово показується смужкою над морем і ховається. Розгніваний Мумі-троль таки відчиняє шафу й випускає звідти кудлатого троля, якого Вітрогонка називає його далеким пращуром. Пращур оселяється в кахляній печі й переставляє меблі.

З кожним днем у Долину сходиться дедалі більше гостей: песик Бідась, чепуруля, крихітка Саломея, лісові звірята, що шукають їжі. Мумі-троль відкриває їм льох з варенням і впускає до оселі. З’являється і напористий Гемуль на лижах, який не помічає, що всім заважає. Мумі-троль придумує, як відіслати його в гори, але Гемуль сприймає це як турботу й зрештою сам вирішує піти в Самотні Гори, взявши з собою Бідася.

Настає весна. Гості розходяться, крига на морі лопається. Мумі-троль рятує Маленьку Мю, що опинилася на уламку крижини, але сильно застуджується. Прокидається Мама, лікує його, і розмова про зиму вперше стає розмовою двох близьких людей. Родина прокидається під звуки катеринки, а Мумі-троль біжить до моря, щоб подумки ще раз зустрітися з тим, що пережив узимку.

Докладний переказ за розділами

Розділ перший. Засніжена вітальня. Пізньої зимової ночі родина мумі-тролів спить у вітальні біля кахляної печі: мумі-тролі завжди лягають у листопаді й прокидаються в квітні. Місячне світло лягає Мумі-тролеві на мордочку, і він прокидається, чого ще ніколи не траплялося. Він будить Маму, але вона не прокидається. Годинники зупинилися, все вкрите пилом. Мумі-троль знаходить лист Нюхмумрика: той просить не сумувати й чекати першого теплого дня, щоб разом збудувати загату. Мумі-троль знаходить у коморі трохи брусничного морсу й хлібців, а під шафою бачить двоє маленьких очей, які зникають. Вирішивши вирушити на пошуки Нюхмумрика до теплих країв, він вибирається через горище на дах і падає в сніг. Світ білий і незнайомий, на кожному кроці його лякає. Вирішивши, що жасмин помер, а весь світ вимер, Мумі-троль іде до гір.

Розділ другий. Зачарована купальня. Забудькувате білченя шукає собі підстилку й розкопує картонну пачку, у якій спала Маленька Мю зі сплячою сестрою (Донею Мюмлі). Прокинувшись, Мю сердиться, але їй подобається з’їжджати з гори до самого моря. Мумі-троль, опинившись у лісі, відчуває жах від самотності й іде за чиїмись слідами на вогник. Це Вітрогонка, що лежить біля снігової лампадки й дивиться на північне сяйво. Вона розповідає, що не знає, чи існує сяйво, і це її заспокоює. Забравши свічку, щоб на неї не сіла Мара, Вітрогонка веде Мумі-троля до старої родинної купальні, де взимку мешкає вона. У купальні самі літають шкарпетки й тарілки, а на флейті грає невидима мишка. Вітрогонка пригощає Мумі-троля рибною юшкою й забороняє відчиняти шафу. Мумі-троль повертається додому, на мить помічає удалині Мару й засинає біля Маминого ліжка.

Розділ третій. Велика Холоднеча. Мумі-троль заводить усі годинники, щоб не чути самотності. Сонце не з’являється. Він знаходить листівки літніх краєвидів і обклеює ними стіни, а потім помічає, що зникла срібна таця, подушки, мука, каструлі. Біля ґанку стоїть сніговий кінь із мітлою замість хвоста і шматочками дзеркала замість очей. Вітрогонка співає про коня і Велику Холоднечу й каже, що навколо Мумі-троля забагато речей. Розсерджений, він співає їй літню «злу» пісню. Тієї миті вниз скочується Маленька Мю верхи на Маминій срібній таці, у шапочці, яку Мама вдягала на кавник. Маленька Мю з Вітрогонкою готують вітрило для таці, і Мумі-троль позичає свій сонячний тент. Вітрогонка попереджає, що Велика Холоднеча з’явиться з боку моря, коли небо зазеленіє, а зазирати в її очі не можна. Але Мумі-троль іде до купальні, щоб побачити Крижану Пані. Вона проходить повз і ніжно торкається білченя, що вийшло з нори. Воно застигає, Вітрогонка вносить його до купальні, але врятувати вже не можна. Вранці, перед похороном, Мумі-троль просить свій купальний халат: Вітрогонка веліла відвернутися й порахувати до десяти, а сама дістала з шафи його блакитний халат. У кишені Мумі-троль знаходить білий камінчик, який ще зберігає літнє тепло. Він бере в сплячої Мами чорні жалобні стрічки. Земля вкрита кригою, тож копати нікуди, і сніговий кінь забирає білченя на спині на кригу, а Вітрогонка співає йому оду.

Розділ четвертий. Таємничі істоти. Хтось носить з дровітні торф: це Вітрогонка збирає паливо для обрядової зимової ватри. До купи дров додають навіть садову лавку. Мумі-троль сподівається побачити зимових істот і сонце. Коли сходить місяць, на скелі збираються тіні й невидимі мишки; Мумі-троль бачить кошлатоброве звірятко, яке живе під посудною шафкою, але воно ображається на його слова, бо розмовляє власною мовою. Мара присідає на жар, ватра гасне, і Мумі-троль у відчаї. Вранці він біжить до Вітрогонки, що рибалить під кригою, і в розпачі питає, чому не прийшло сонце. Сонце на мить показується над морем червоною смужкою й ховається. Мумі-троль у люті йде до купальні й відчиняє шафу: звідти вискакує кудлатий сірий троль. Вітрогонка пояснює, що то давній пращур мумі-тролів. Мумі-троль знаходить родинний альбом, показує пращурові будинок, а той оселяється в кахляній печі. Уночі він переставляє меблі в усьому домі. Мумі-троль влаштовує собі закуток під кріслом-гойдалкою.

Розділ п’ятий. Самотні гості. Сонце все вище. До Долини приходять голодні істоти, бо в сусідніх долинах немає їжі. Першим з’являється песик Бідась, за ним чепуруля, Капаруля, лісові звірята. Мумі-троль дозволяє їм брати з льоху варення й заходити до будинку через розбите вікно. Бідась ночами вдивляється в бік гір, бо мріє приєднатися до вовків. Раптом в Долині лунає горн: це Гемуль на лижах, якому гості допомагають збудувати снігову хату на тютюновій грядці, а сам він купається в ополонці й радить усім робити так само. Маленька Мю захоплена лижами й швидко їх опановує, а Мумі-троль після невдалих спусків відмовляється навчатися. Гості уникають Гемуля. Мумі-троль і Вітрогонка вирішують відіслати його в Самотні Гори, і Мумі-троль каже, що там чудові схили. Але Гемуль зворушений такою турботою, і Мумі-троль у розпачі признається, що схили небезпечні. Тим часом крихітка Саломея, закохана в Гемуля, виходить у завірюху й заблукала. Мумі-троль, потрапивши у вітер, вперше відчуває радість від зими. Гемуль знаходить Саломею за запахом і ховає її за пазуху. Потім він виганяє вовків від Бідася, граючи на горні, і забирає його з собою в Самотні Гори.

Розділ шостий. Перша весна. Гості повертаються по домівках. Вітрогонка виверта шапочку на інший бік і співає про вітер і зміни. Мумі-троль прибирає в домі, відчиняє двері назустріч теплому нічному вітру й каже собі, що він перший з мумі-тролів, хто не проспав зиму. Оповідач пояснює, що історія не завершується на цьому, бо читач повинен знати, що буде далі. Наближається ледохід. Мумі-троль бачить Маленьку Мю на крижині серед хвиль і, стрибаючи по крижинах, рятує її. Вітрогонка спостерігає з вікна купальні й потім витягує його з води на пральній дошці. Мумі-троль падає у воду, і його витягають, він сильно застуджується. Дорогою зустрічає білченя, яке нічого не пам’ятає про зиму. Мама прокидається від його чхання, готує ліки, прибирає. Мумі-троль каже, що любить її, показує сніг, що залишився, і розповідає про лижі й північне сяйво. Мама пропонує Вітрогонці залишитись у купальні. Родина прокидається під музику катеринки, Хропся біжить по зелений весняний капелюшок, а Мумі-троль тихо чекає, що повернеться Нюхмумрик. Він біжить до моря й сідає на причалі, щоб уявити, яким було море в зимовій темряві.

Аналіз твору

Про що повість

Це повість про дорослішання. Мумі-троль прокидається в світі, де все інше: холодно, темно, тихо, а рідні сплять і не можуть допомогти. Він ображається на зиму, лякається чужих істот, сумує за літом. Та поступово дізнається, що в цьому світі теж можна жити й навіть радіти. Дорослішання тут — не гучна подія, а вміння залишатися самому й допомагати іншим.

Зима як незнайомий світ

Автор показує зиму не лише як холод, а як інший світ зі своїми мешканцями, звичаями й законами: зимова ватра, Велика Холоднеча, невидимі мишки. Мумі-троль дивиться на них наївно і щиро, і саме тому читач бачить зиму новими очима. Особливо вражає епізод, коли Мумі-троль у снігову заметіль відчуває себе частиною вітру й перестає боятися.

Вітрогонка і Маленька Мю

Вітрогонка живе в ладі зі світом і не поспішає з відповідями. Вона не відповідає на всі питання, не заспокоює порожніми словами й дозволяє Мумі-тролеві самому дійти до розуміння. Маленька Мю — зовсім інша: вона не вміє сумувати, вона жива й весела, хоч іноді й безсердечна. Разом вони допомагають Мумі-тролеві не лише пережити зиму, а й прийняти її.

Пращур і родина

Троль у шафі — натяк на минуле родини. Мумі-троль дізнається, що колись його предки виглядали інакше, і це спочатку лякає, а потім пробуджує гордість. Пращур оселяється в печі, і Мама, дізнавшись про нього, не гнівається: мотлох, який він склав біля печі, лишається неторканим.

Гості і Гемуль

Коли в Долині гостять голодні істоти, Мумі-троль відчуває відповідальність. Йому важко: гості їдять варення, ламають речі, а Гемуль ще й суне нахабно з порадами. Але саме в цих труднощах Мумі-троль дорослішає: піклується про слабших, шукає вихід, не ображає навіть тих, хто йому неприємний.

Мама

Мама проспала майже всю зиму, але в кінці стає тією, хто допомагає синові зрозуміти. Вона не сердиться за зниклі речі, а радіє, що в будинку стало просторіше. Спокій Мами контрастує з тривогами Мумі-троля й дає надію, що все влаштується.

Оригінал і переклад

Повість шведською називається «Trollvinter» і вийшла 1957 року. Імена героїв в українському перекладі вигадані й звучать по-своєму: Мумі-троль, Нюхмумрик, Вітрогонка, Бідась. В інших перекладах вони можуть бути інакшими, тому звіряйте їх із підручником.

Що сказати на уроці

Найкраща відповідь на запитання «про що повість?» — сказати, що це історія про те, як Мумі-троль, прокинувшись серед зимового сну, знайомиться з незнайомим світом зими, долає самотність і страх, допомагає іншим і зустрічає весну вже дорослішим.