Як зима змінила Мумі-троля за повістю Туве Янсон «Зима-чарівниця»

У повісті Туве Янсон «Зима-чарівниця» Мумі-троль прокидається серед зими, коли вся його родина спить. Йому страшно й самотньо, а світ довкола холодний і незнайомий.

Спершу він сердиться на зиму й сонце, обклеює стіни літніми листівками й сумує за Нюхмумриком. Але поступово знайомиться з Вітрогонкою, Маленькою Мю та іншими мешканцями зими. Він навіть випускає на волю свого далекого пращура.

Потім до Долини приходять голодні гості, і Мумі-троль відчиняє їм льох з варенням. Він піклується про них, хоч і не завжди йому це подобається.

Наприкінці зими Мумі-троль рятує Маленьку Мю на крижині й застуджується. А коли прокидається Мама, він сам показує їй сніг і каже, що дуже її любить.

Отже, за зиму Мумі-троль став відповідальнішим і дорослішим.

На початку повісті Мумі-троль уявляє, що зима — це мертвий світ. Він прокинувся, а Мама не прокидається, годинники зупинилися, сонце зникло. Йому дуже самотньо, і він хоче втекти до Нюхмумрика. Мумі-троль ображається на зиму й навіть співає їй злу літню пісню.

Та зима виявляється населеною. Вітрогонка співає біля снігової лампади, Маленька Мю їздить з гірки на срібній таці, а в купальні живуть невидимі мишки. Мумі-троль бачить, як Крижана Пані торкається білченя, і воно застигає. Він дізнається, що зима має свої закони, і вчиться їх поважати.

Потім Мумі-троль учиться піклуватися про інших. Він відчиняє льох з варенням для голодних гостей, хоч і хвилюється, що скаже Мамі. З Гемулем він вчиться бути чесним: спершу хоче його позбутися, але не наважується образити, і врешті каже правду про небезпеку в горах.

Зміна відбувається в заметілі. Мумі-троль, якого вітер несе берегом, раптом перестає боятися й відчуває, що він сам став частиною зими. Тоді він каже, що зиму також можна любити.

Навесні він рятує Маленьку Мю, стрибаючи по крижинах, і застуджується. Коли Мама прокидається, Мумі-троль уже може показати їй свій зимовий світ і розповісти про нього.

Отже, зима навчила Мумі-троля бути самостійним, відповідальним і добрим.

Мені було шкода Мумі-троля на початку повісті. Уявіть: усі сплять, а ти не можеш заснути й нікого розбудити. Мені було б так само страшно.

Мені сподобалося, що він не здався. Він пішов у ліс, зустрів нових друзів і навчився жити в зимі. А коли до Долини прийшли гості, він не вигнав їх, хоч йому було важко.

Мене найбільше зворушила сцена в заметілі, коли Мумі-троль перестав боятися. Я теж знаю, що страх може зникнути, коли дозволиш собі відчути те, чого боявся.

Думаю, навіть коли світ здається чужим, можна знайти в ньому щось гарне.