Л

Характеристика Остапа з повісті Гоголя «Тарас Бульба»

«Тарас Бульба», Микола Гоголь

старший син Тараса Бульби, козак-воїн 9 клас

Риси характеру

Твердість і витривалість
У бурсі Остап чотири рази закопував букваря в землю, а першого року втік додому, проте після батькової погрози довіку не побачити Запорожжя «засів за нудотну книжку» і став «у перші лави». Автор підкреслює, що кари мали «загартувати його вдачу, надати їй жорсткої твердості». Так само без скарги він витримує й страту.
Гідність і незлобивість до батька
Коли Тарас глузує зі свиток, Остап відповідає: «Хоч ви й батько мені, а сміятись будете — їй-богу, одлупцюю!» — і приймає виклик: «Образи не подарую нікому». У кулачному бою батько сам мусить визнати: «Та він добре б’ється!» — і додає: «Добрий буде козак!» Про бурсацькі кари Остап каже рівно: «Нічого, батьку, згадувать того, що минуло», бо «що було, те загуло!»
Вірність товаришам
Остап «мав славу одного з найкращих товаришів»: ніколи й ні за яких обставин «не виказував своїх товаришів; ніякі канчуки й різки не присилували б його таке вчинити». Він був «прямодушний з рівнею своєю», рідко верховодив у зухвалих витівках, але один із перших ставав під знамена товаришів. На війні він мститься за смерть Бородатого, а під гарматами «вибив ґноти в шістьох гармашів», рятуючи Незаймайківський і Стебликівський курені.
Холодний розум і військовий хист
Автор пише про нього: «Жодного разу не розгубившись і не знітившись ні за яких обставин, з холодним спокоєм, майже неприродним як на двадцятидворічного юнака, він миттю міг визначити всю можливу небезпеку, зважити становище і тут-таки знайти спосіб, як ту небезпеку обминути». Тарас каже: «з нього буде з часом добрий полковник». Під Дубном Остап зупиняє уманців: «Далі, далі, пани-браття, від мурів! Не годиться наближатися до них».
Авторитет серед козаків
Після загибелі Бородатого уманці обирають Остапа курінним отаманом: «він хоч і молодший за всіх нас, але розум має, як у старого». Остап дякує, не відмовляється й «зразу повів їх просто на ляхів». Навіть кошовий хвалить його: «Новий отаман, а веде військо немовби старий!»
Людяність
Остап — не жорстокий вояка. «Його взяли за серце сльози бідної матері», і тільки це його смутило. Коли Тарас убиває Андрія, Остап не засуджує, а жалкує: «Батьку, що ви наробили!» — і просить: «Поховаймо ж його, батьку, чесно, щоб не глумилися над ним вороги».
Мужність на смерть
На страті Остап голосно просить Бога: «Дай же, Боже, щоб усі, які тут стоять єретики, не почули, нечестивці, як мучиться християнин!» Він терпить катування, «як велетень», «ні крику, ні стогону не було чутно». І лише наприкінці, шукаючи рідної людини в чужому натовпі, вигукує: «Батьку! Де ти? Чи чуєш ти мене?» — і чує у відповідь: «Чую!»

Хто такий Остап

Остап — старший із двох синів Тараса, юнак двадцяти двох років, з батьківською прямотою. Ще в бурсі в ньому видно козацький характер: він мало думає про щось інше, «опріч війни та бучної гулянки», і «ніколи й ні за яких обставин» не виказує товаришів. Автор протиставляє його молодшому братові, який мав «живішу і трохи тоншу вдачу»: Остап менш рухливий, зате стійкіший.

Бурса: твердість і вірність

Остап не одразу став добрим бурсаком: першого року він утік додому, чотири рази закопував букваря в землю. Тільки погроза Тараса віддати його на двадцять років «у монастирські служки» привела його до науки. Але далі вже ніщо не лякало Остапа: різки лише «загартовували» його. Він був добрим товаришем, і, як сказано, «прямодушний з рівнею своєю», і не відмовлявся від принципу ніколи нікого не виказувати. Така чесність і вірність стане його головною рисою.

На війні

На Січі й у поході Остап поводиться так, ніби народився воїном. Він не метушиться, не шукає слави й не втрачає розуму: бачить небезпеку й уміє її «обминути так, щоб потім певніше її подолати». Під Дубном він кидається прямо до гармат, вибиває ґноти й рятує товаришів. Він обороняє козаків, мститься за Бородатого, зв’язує червононосого хорунжого й тягне його полем. Коли уманці обирають його отаманом, він не відмовляється молодістю, а показує, що вибрали гідного.

Брат і батько

З Андрієм у Остапа різні характери. Андрій жвавіший, Остап — спокійний; Андрій мріє про кохання, Остап — про війну. Остап не підозрює брата, не бачить його ночі з татаркою, лише спросоння, коли Андрій витягає з-під його голови мішок, кричить: «Тримай, тримай чортового ляха!» Але коли батько вбиває Андрія, Остап тільки питає: «Батьку, що ви наробили!» — і просить поховати брата чесно. Це не виправдання зради, а пам’ять про кревність, яка сильніша за гнів. До батька він звертається з повагою, але не боїться суперечити: «Хоч ви й батько мені…»

Страта

Остапа беруть у полон у лісі, коли ворожі вершники оточують його з батьком. У Варшаві він йде на страту «з якоюсь тихою гордістю», ні на кого не дивиться й не кланяється. Він просить, щоб ніхто з козаків не промовив жодного слова, і витримує тортури, поки не пролунає один-єдиний вигук: «Батьку! Де ти? Чи чуєш ти мене?» Це не слабкість, а людська потреба знати, що поруч є рідна душа. Тарас відповідає «Чую!» — і цього досить.

Висновок

Остап — цілісна натура: твердий, спокійний, відданий товариству й батьківській вірі. Гоголь показує його як ідеального козака без романтичних слабкостей, але й без байдужості: він жалує матір, брата, товаришів. Висновок для шкільної характеристики такий: Остап — мужній, стійкий і вірний; його смерть без стогону стає одним із найсильніших епізодів повісті.

Стосунки з іншими

Тарас Бульба →
батько; Остап шанує його, але не поступається йому в гідності, а Тарас пишається сином і до кінця вірить у нього
Андрій →
молодший брат; Остап жалує його навіть після зради й просить поховати чесно
Мати Остапа й Андрія
мати; її сльози — єдине, що смутить Остапа

Цитати-характеристики

  • «Хоч ви й батько мені, а сміятись будете — їй-богу, одлупцюю!»

    розд. I: відповідь батькові

  • «Що було, те загуло!»

    розд. I: про бурсацькі кари

  • «Батьку, що ви наробили!»

    розд. IX: після вбивства Андрія

  • «Дай же, Боже, щоб усі, які тут стоять єретики, не почули, нечестивці, як мучиться християнин!»

    розд. XI: перед стратою

  • «Батьку! Де ти? Чи чуєш ти мене?»

    розд. XI: останній вигук

План характеристики

Для усної відповіді або твору-характеристики.

  1. Хто такий Остап
  2. Бурса: твердість і вірність
  3. На війні
  4. Брат і батько
  5. Страта
  6. Висновок

Далі за твором