Ще не вмерла України…

Про що цей вірш

Це гімн: пісня, яку виконують урочисто, як символ держави. Слова короткі й прості. Перші рядки не хваляться перемогою, а стверджують: Україна ще жива. Далі поет вірить у майбутнє: «браття молодії» діждуться, що усміхнеться доля, вороги зникнуть, як роса на сонці, а українці запануватимуть у своїй землі. Останні два рядки, приспів, звучать як клятва: віддати «душу й тіло» за свободу.

Вірш написав 23-річний Павло Чубинський восени 1862 року. Згодом до нього склав музику галицький композитор Михайло Вербицький. З 2003 року слова першого куплета й приспіву цього вірша є Державним гімном України.

Розбір строфа за строфою

Куплет: віра в майбутнє.

«Ще не вмерла України і слава, і воля». Слово «ще» тут ключове: воно не каже, що все добре, а що ще не кінець. Це слова тих, хто знає, що загроза існує, але не здається. У законі стоїть «України» (родовий відмінок), тож вмерти могли б «слава» й «воля» України. У першодруку 1863 року рядок починається інакше: «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля» (тут «Україна» — сама країна). Обидва варіанти кажуть майже одне: нація й її дух живі.

«Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля». Знову «ще». Це анафора: два перші рядки починаються з одного слова, і вона підсилює віру. Автор звертається до «браття молодії», тобто до молодих людей. «Доля» тут наче людина: вона «усміхнеться», а не просто настане.

«Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці». Порівняння: роса зникає під сонцем швидко й без сліду. Слово «воріженьки» — зменшена форма, яка звучить як у народній пісні: автор користується мовою пісні.

«Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці». «І ми» означає: настане й наш час. «Сторонка» — це країна, рідна земля. Запанувати тут означає стати господарями у власній землі.

Приспів: клятва.

«Душу й тіло ми положим за нашу свободу». Покласти душу й тіло — віддати життя. Пара «душа й тіло» позначає всю людину: віддати не щось одне, а все.

«І покажем, що ми, браття, козацького роду». Форми «положим» і «покажем» — скорочені, як у пісні, замість «покладемо» й «покажемо». Можна прочитати так: гімн звертається до козацької пам’яті, ми не випадкові, а продовжуємо справу предків.

Аналіз твору

Що таке пісня-гімн. У підручнику це визначено так: пісня-гімн — урочистий музичний твір, який використовується як символ держави. «Ще не вмерла України» — пісня літературного походження: у неї є відомий автор, який склав вірш, а музику написав окремий композитор.

Як народилася пісня. За свідченнями сучасників, восени 1862 року в Києві, на зібранні членів Громади, були й сербські студенти. Вони заспівали свою патріотичну пісню, де були слова про те, що серце б’ється й кров ллється за свободу. Чубинський вийшов до іншої кімнати й повернувся з новим текстом; його тут же заспівали на сербську мелодію. За «Енциклопедією історії України», це сталося в будинку № 122 на Великій Васильківській вулиці (тепер це № 106). Схожі слова були в українській поезії й до Чубинського. «Енциклопедія історії України» наводить, зокрема, Куліша: «Годі, браття, сумувати: ще не вмерла наша Мати!» і Шевченка: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля». За енциклопедією, такі мотиви пробудили в Чубинського бажання створити урочисту пісню.

Перший друк і чужий підпис. Вірш надрукував львівський журнал «Мета», 1863, № 4, без імені автора. Одразу після нього в тому самому номері йшли вірші Шевченка, а підпис «Тарас Шевченко» стояв після останнього з них. Через це в Галичині довго вважали, що вірш написав Шевченко. Іноді пісню сприймали й як народну. Музику склав Михайло Вербицький (1815–1870), священик і композитор, один із перших професійних українських композиторів у Галичині.

Заслання. Цього самого 1862 року Чубинського заарештували й вислали під нагляд поліції в Архангельську губернію. Підручник пов’язує заслання з цією піснею, а «Енциклопедія історії України» пояснює його ширше: його вислали як «неблагонадійного» за жандармськими донесеннями. На засланні він прожив близько семи років.

Повний вірш і його куплети. У першодруку 1863 року вірш значно довший за гімн: чотири куплети, і після кожного повторюється приспів. Перший куплет майже збігається з тим, що співають нині, відрізняється кількома словами: замість «браття молодії» — «браття-молодці», замість «воріженьки» — «вороги». Після першого куплета приспів довший: до клятви додано заклики «Гей-гей, браття миле, нумо братися за діло! Гей-гей, пора встати, пора волю добувати!» У другому куплеті названо козацьких ватажків: «Наливайко, Залізняк і Тарас Трясило кличуть нас із-за могил на святеє діло». У третьому Чубинський докоряє гетьманові Богданові: «Нащо віддав Україну москалям поганим?!» У четвертому: «Наші браття слав’яне вже за зброю взялись». Гімном стали лише перший куплет і приспів.

Яку редакцію вчити. Текст змінювався. До 2003 року в гімні було кілька куплетів, а перший рядок мав вигляд «Ще не вмерла України, ні слава, ні воля». Закон від 6 березня 2003 року № 602-IV повернув початок «і слава, і воля» (він стоїть і в першодруку) та затвердив офіційний текст: «із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського». Саме його вчать напам’ять. Підручник Р. Мовчан (Генеза, 2006) друкує ще іншу редакцію: «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля… Ще нам, браття українці…» У ній є й додаткові куплети. Тому звіряйся зі своїм підручником і питай учителя, яку редакцію треба знати.

Шлях до Державного гімну. Пісня швидко стала масовою. Її виконували на урочистостях Української революції 1917–1921 років. 1939 року її проголосили гімном Карпатської України. Угорська й радянська влада забороняли її, але її співали. Після проголошення незалежності 1991 року пісня повернулася як гімн. Указом Президії Верховної Ради України від 15 січня 1992 року «Ще не вмерла Україна» затвердили як Державний гімн. 20-та стаття Конституції 1996 року закріпила музику Вербицького, а слова мав затвердити закон. Оголосили конкурс на нові слова, але, за «Енциклопедією історії України», жоден із поданих віршів не відповідав вимогам. Тоді залишили слова Чубинського, і 6 березня 2003 року їх затвердив закон.

Слова, які треба пояснити. «Воріженьки» — вороги (ніжна народнопісенна форма). «Сторонка» — країна, рідна земля. «Молодії» — молоді (давня форма). «Положим» — покладемо, віддамо. «Покажем» — покажемо. «Запануєм» — запануємо. «Козацького роду» — з козацького роду, з нащадків козаків.

Головна думка. Слава й воля України живі, поки живі люди, готові боротися за них.

Як вивчити напам’ять

Усього шість рядків, і всі вони по чотирнадцять складів: перша половина — 8, друга — 6. Тож текст співається так само, як читається.

• Перший рядок: «Ще не вмерла України і слава, і воля». Не «Україна», не «ні слава, ні воля» — у законі саме так: «України і слава, і воля».
• Другий рядок: «браття молодії», а не «браття українці», і «усміхнеться доля». Римується з першим: воля — доля.
• Третій рядок: «воріженьки», а не «вороженьки», і «як роса на сонці».
• Четвертий рядок: «Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці». Римується з третім: сонці — сторонці.
• Приспів: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу, / І покажем, що ми, браття, козацького роду». Римуються «свободу — роду».
• Порядок думки: ще не вмерла → усміхнеться → згинуть вороги → запануємо → клятва.

У розділі «Напам’ять» цей текст можна читати з прихованими рядками: показується лише перший рядок кожного блоку.