Пригоди Тома Соєра

Про цей розбір. Розбір написано за українським перекладом із онлайн-бібліотеки УкрЛіб. Ім’я перекладача там не вказано, а українські переклади охороняються правом перекладача, тому цитат із тексту тут немає: сюжет і аналіз викладено власними словами. У програмі 5 класу — «2–3 розділи за вибором учителя». Тут розібрано весь роман, щоб ти міг знайти потрібні розділи за номерами. Це допоможе пригадати події й підготуватися до уроку, але не замінить книжки: прочитай хоча б розділи, які задали, — вони веселі. Українською прізвище героя пишуть «Соєр» (так у програмі) і «Сойєр» (так у цьому перекладі); це той самий Том.

Стислий переказ

Том живе в містечку Санкт-Петербург на березі Міссісіпі з тіткою Поллі, зведеним братом Сідом і кузиною Мері. Він не любить школу, роботу й правила, зате обожнює пригоди. Покараний за бійку, Том вигадує, як змусити інших хлопців побілити за нього паркан, і навіть заробляє на цьому. Водночас він закохується в нову дівчинку, Беккі Течер, сперечається з нею й мириться.

Однієї ночі Том із другом Геком Фінном іде на кладовище й випадково стає свідком вбивства: індієць Джо вбиває лікаря, а провину перекладає на п’яного Мефа Поттера. Хлопці клянуться мовчати, але совість не дає Томові спокою. Уражений жалем до Поттера, він врешті свідчить на суді, і Джо тікає.

До того були й інші пригоди. Том із друзями вирушає на безлюдний острів грати в піратів, повертається додому в день власної панахиди й стає героєм. Потім Том і Гек шукають скарб, натрапляють на Джо в покинутому будинку з привидами й дізнаються, що той ховає гроші. Гек рятує вдову Дуглас від помсти Джо, а Том і Беккі під час пікніка губляться в печері. Їх знаходять, а Джо, замкнений у печері, помирає.

Врешті Том і Гек знаходять у печері скарб — понад двадцять тисяч доларів. Гроші кладуть у банк під нагляд дорослих, а Гек, якого вдова бере до себе, не витримує життя за правилами й утікає. Том умовляє його повернутися заради спільних мрій про ватагу розбійників.

Докладний переказ за розділами

Розділи 1–3. Витівки Тома

Тітка Поллі шукає Тома: він знову поцупив варення. Хлопець відвертає її увагу й тікає. Увечері вона хитро випитує його про купання, та Том викручується; його підводить Сід, який помітив, що нитка на комірі чорна, а не біла. Потім Том б’ється з чепурним новачком і повертається додому пізно, з подертими курткою та штанами. Тітка присуджує йому білити паркан у суботу.

Том сумує, але раптом його осяяє: він вдає, що білити — найвеселіше заняття. Бен Роджерс, потім інші хлопці платять йому яблуками, іграшками, дохлим пацюком за право помахати щіткою. До обіду Том багатий, а паркан побілений у кілька шарів. Тітка вражена і навіть дає яблуко.

Потім Том бачить у садку біля будинку Течерів нову дівчинку, забуває про Еммі Лоренс і показує всю свою спритність. Дівчинка кидає йому квітку, Том підбирає її босою ногою. Увечері Том несправедливо дістає від тітки за розбиту сахарницю, уявляє, як помре, а вона плакатиме, і йде під вікно дівчинки, де на нього виливають воду.

Розділи 4–5. Недільна школа й церква

Мері допомагає Тому вчити біблійні вірші й дарує йому ножик. У недільній школі за кожні два вірші дають синій квиток, а за багато квитків — Біблію. Том виміняв квитки на скарби, добуті від побілки паркану, і приходить по нагороду. Директор і суддя Течер, який саме приїхав із родиною, вражені. Та коли суддя питає Тома, як звали перших учнів Христа, той відповідає: Давид і Голіаф.

У церкві Том нудьгує: ловить муху, але тітка змушує випустити її, тож він дістає з кишені чорного жука. Жук кусає Тома за палець, падає на підлогу, потім чіпляється до пуделя, який прибіг до церкви. Пудель з вереском мчить по церкві, і проповідь перетворюється на сміх. Томові це подобається: виявилося, що навіть у церкві можна знайти розвагу.

Розділи 6–7. Гек і Беккі

У понеділок Том вдає хворого, щоб не йти до школи, лякає тітку «гангреною», але вона лише вириває йому хитливий зуб. Дорогою до школи він зустрічає Гекльберрі Фінна. Усі матері забороняють дітям гратися з ним, і саме тому всі хлопці заздрять Гекові. Хлопці обговорюють, як виводити бородавки (Гек радить дохлу кішку на кладовищі), домовляються піти туди ввечері, а Том віддає Гекові хитливий зуб за кліща.

У школі Том спізнюється й сміливо зізнається, що розмовляв із Геком. Його саджають серед дівчаток, поруч із Беккі Течер. Вони малюють, знайомляться, і Том пише на дошці «Я вас люблю». На великій перерві він пропонує Беккі «заручини»: обіцянку нікого не любити і поцілунок. Але Том випадково згадує Еммі Лоренс, Беккі плаче й відштовхує подарунок.

Розділи 8–10. Ніч на кладовищі

Ображений Том мріє втекти й стати піратом. В лісі він і Джо Гарпер розігрують Робін Гуда за книжкою. Тієї ночі Том і Гек із дохлою кішкою йдуть на кладовище. Бачать, як індієць Джо і п’яний Меф Поттер розкопують свіжу могилу, а лікар Робінзон чекає. Поттер вимагає доплати, Джо нагадує лікареві давню образу, і зав’язується бійка: лікар збиває Джо з ніг, Поттер кидається на лікаря, лікар оглушає Поттера дошкою з могили, і Джо вбиває лікаря ножем, а потім вкладає ніж у руку непритомного Поттера. Поттер приходить до тями й вірить Джо, що вбивця — він.

Перелякані хлопці ховаються в старій чинбарні й підписують кров’ю клятву мовчати. Там завиває собака; хлопці спершу думають, що це за ними, а потім бачать, що виє вона на сплячого неподалік Поттера.

Розділи 11–12. Совість і ліки

Наступного дня все місто збирається біля вбитого. Знаходять ніж Поттера, самого Поттера приводять до могили, і він розгублено запевняє, що не винен. Джо ж спокійно дає свідчення під присягою й вигадує свою версію. Том не спить ночами, а Сід прислухається до його маячні. Він потай передає Поттерові у в’язницю смаколики, а пізніше й тютюн, бо відчуває провину.

Незабаром Беккі заболіла. Тітка Поллі, яка полюбляє нові ліки, лікує Тома холодною водою та «болевгамовувачем». Том виливає ліки в щілину, а коли дає ложку коту Пітерові, той шаленіє. Тітка нарешті відчуває себе винною. Беккі повертається до школи, але демонстративно не помічає Тома.

Розділи 13–16. Піратський острів

Зневірений Том зустрічає Джо Гарпера, якого несправедливо відшмагали. Разом із Геком вони втікають на безлюдний Джексонів острів і оголошують себе піратами. Перші дні — рай: ловлять рибу, купаються, їдять яйця черепах. Але хлопців охоплює туга за домом, і вони бачать, як з пароплава стріляють з гармати, щоб тіла потопельників піднялися на воду. Том здогадується, що шукають їх самих, і хлопці відчувають себе героями.

Вночі Том потай пливе додому, ховається під ліжком і слухає, як тітка Поллі та мати Джо плачуть за ними. Поки тітка спить, він хоче залишити записку, але передумує. Джо, а за ним і Гек уже збираються додому, але Том відкриває їм свою таємницю, і гра триває. Потім Том і Джо вчаться курити, їх нудить, а опівночі налітає гроза; блискавка б’є у платан, під яким хлопці зазвичай ночували. Тоді Том пропонує нову гру — індіанців.

Розділи 17–19. Власні похорони

У містечку тужать. У неділю в церкві правлять панахиду за «потонулих». Під час проповіді троє «небіжчиків» з’являються перед усіма: весь цей час вони просиділи на хорах і слухали промову про самих себе. Радість і сльози тітки, поцілунки Гарперів. Том утішається славою, а Гек не знає, куди подітися.

Тітка докоряє Томові, що він не дав їй знаку, і Том вигадує «віщий сон» про ту ніч, розповідаючи все, що підслухав. Тітка вражена, але місіс Гарпер розповідає, що Джо розкрив обман. Том зізнається, що підслухав їх, але запевняє, що приходив потішити тітку; вона, знайшовши в його куртці записку на корі, прощає його.

Тим часом Беккі, ревнуючи до Еммі, оголошує про пікнік і запрошує всіх, крім Тома й Еммі. Школяр Альфред Темпль заливає чорнилом Томову книжку, Беккі це бачить, але мовчить.

Розділи 20–22. Подвиг у школі, іспити, кір

Беккі потай зазирає в книжку вчителя з анатомії й рве малюнок. Вчитель обурений і по черзі допитує учнів. Коли доходить до Беккі, Том підводиться й каже, що це зробив він. Його карають, а Беккі вдячна.

На випускному вечорі діти читають вірші й твори; п’яний вчитель малює карту, а кіт на мотузці здирає з нього перуку, і лисина виявляється позолоченою. Так хлопці помстилися вчителеві. Потім Том вступає в товариство тверезості, виходить з нього й нудьгує. Після кору він бачить, що всі в місті вдарилися в релігію, і під час нічної грози вирішує, що небо збирається покарати саме його; та коли буря минає, відкладає виправлення на потім.

Розділи 23–24. Суд

Починається суд над Поттером. Оборонець не ставить свідкам питань, а потім викликає Тома. Хлопчик розповідає все, що бачив на кладовищі, а коли доходить до вбивства, Джо вистрибує у вікно й зникає. Том знову герой, а місто, яке ще вчора лаяло Поттера, тепер обіймає його. Але вночі Том боїться помсти Джо, а Гек страшенно боїться, що про нього теж дізнаються: напередодні суду Том розповів усе оборонцеві, і Гек майже втратив віру в людей.

Розділи 25–28. Скарб і «номер другий»

Том і Гек копають під старими деревами, але нічого не знаходять; у п’ятницю нічого не починають, бо це нещасливий день. У суботу вони заходять до покинутого «зачарованого» будинку й ховаються на горищі. Туди приходять двоє волоцюг: один — «глухонімий іспанець», у якому хлопці по голосу впізнають індійця Джо. Волоцюги знаходять під плитою комина скриню із золотом. Помітивши кайло й лопату зі свіжою землею (їх залишили хлопці), Джо не наважується закопувати скриню знову й вирішує перенести її в схованку «номер другий, під хрестом». Він також натякає на якусь «помсту». Коли Джо йде перевірити горище, під ним ламаються сходи, і хлопці лишаються непоміченими. Вони вирішують вистежити цей «номер другий»: Том доходить думки, що це кімната в корчмі (пізніше виявиться, що це хибний слід). Гек щоночі вартує корчму, а в четвер Том із ліхтарем пробує відімкнути двері; вони виявляються незамкненими, а на підлозі спить Джо з пляшкою поруч. Том тікає.

Розділи 29–30. Гек рятує вдову

Родина Течерів повертається з Константинополя, і Беккі умовляє матір влаштувати пікнік. Том підмовляє Беккі ночувати не в подруги, а у вдови Дуглас, де її чекає морозиво. Усі пливуть на пікнік, а ввечері Гек, який стереже корчму, бачить, як Джо та його спільник виходять із дверей у провулку з якимось вузлом (Гек думає, що то скриня), і йде за ними аж до маєтку вдови. Він підслуховує: Джо хоче помститися вдові за образу, яку завдав йому її покійний чоловік, суддя, наказавши відшмагати його як волоцюгу, і збирається її покалічити. Гек біжить до старого валлійця, той із синами вирушає на гору, зав’язується стрілянина, і волоцюги втікають. Гек просить не називати його імені. Вранці валлієць розповідає, що знайшли вузол із грабіжницькими інструментами, тож Гек розуміє: скриню Джо в ньому не ніс.

У неділю з’ясовується, що Том і Беккі не повернулися з пікніка. Усе місто шукає їх у печері. Гек хворіє, вдова Дуглас доглядає його. Корчму закривають, бо там знайшли горілку.

Розділи 31–33. Печера

Том і Беккі відходять від компанії й заходять дедалі глибше в лабіринт. Спершу Том лишає на стінах знаки кіптявою, але після втечі від кажанів, які гасять свічку Беккі, діти губляться. Свічки догоряють, а з їжі лишається тільки шматок весільного пирога, який Беккі сховала з пікніка. Вони чують голоси шукачів, проте не можуть до них дійти: на шляху глибока яма. Том прив’язує шворку від повітряного змія й обмацує бічні ходи; в одному з них він бачить удалині руку зі свічкою — це індієць Джо, який тікає, не помітивши хлопця. Беккі Том про це не каже. Нарешті Том із шворкою доповзає до отвору, крізь який видно Міссісіпі; діти вибираються назовні, і їх підбирають із човна незнайомі люди.

Через два тижні після порятунку суддя Течер розповідає, що двері печери оббито бляхою й замкнено на три замки. Том розуміє: там замкнено індійця Джо. Двері відчиняють, і Джо вже мертвий: він помер від голоду, марно пробуючи прорубати двері ножем. Згодом Том потайним ходом, про який знає тільки він, приводить Гека до печери й показує на скелі хрест, який бачив, коли зустрів Джо. Під скелею хлопці знаходять хід, а в ньому скриню з грошима.

Розділи 34–35. Скарб і Гек

На вечірці у вдови Том висипає золото. Його виявляється понад двадцять тисяч доларів. Гроші віддають у банк, суддя Течер обіцяє Томові блискучу освіту. Вдова бере Гека до себе, але той не витримує життя за правилами й утікає. Том знаходить його в діжці та умовляє повернутися: адже без пристойного вигляду Гека не візьмуть у ватагу розбійників. Книжка закінчується тим, що історія хлопця має зупинитися, поки він не став дорослим.

Аналіз твору

Про що роман

Це пригодницький роман про дитинство, але в ньому немає однієї ідеальної дитячої історії. Том хвалькуватий, любить удавати, брехати для зручності й красуватися. Проте навколо нього — не злі дорослі й не добрі діти, а жива, часом смішна, часом небезпечна дійсність. Автор не засуджує Тома, а показує, як у вирішальні хвилини в хлопця прокидається чесність.

Роман складається з кількох ліній: шкільні й родинні витівки, кохання до Беккі, злочин на кладовищі й суд, пригода в печері, скарб. Вони не існують окремо: пригоди на острові й у печері закінчуються тим, що Том і Гек стають багатими. Але головне все ж не скарб, а вчинки: Том свідчить проти небезпечного Джо, береже Беккі, а Гек ризикує життям заради вдови.

Які розділи ближчі до тем програми

Програма не називає конкретних розділів, але формулює теми. Ось де їх шукати: Том і Гекльберрі Фінн — розділи 6, 9–10, 13–16, 25–28, 33–35; Том і Беккі Течер — 3, 6–7, 12, 17–20, 29, 31; життя містечка — 4–5, 11, 21–24, 35; мрії та витівки Тома — 1–2, 8, 13–16.

Світ дитинства і світ дорослих

Дитячий світ у романі — це гра за книжками: Робін Гуд, пірати, розбійники. Діти люблять називати себе високими іменами й клятися кров’ю. Дорослі живуть за правилами: недільна школа з квитками, церква з нудною проповіддю, школа з різкою, урочисті промови судді. Автор показує дорослих іронічно: вони самі часто не дотримуються тих правил, які навчають дітей. Під час випускного вечора батьки в захваті від надуманих творів, а вчитель п’яний.

Але автор не протиставляє дітей і дорослих повністю. Тітка Поллі щиро любить Тома, суддя Течер вдячний йому, валлієць і вдова Дуглас добрі до Гека. Іронія спрямована не на людей, а на порожні ритуали.

Образ Тома Соєра

Том показаний через вчинки. Він хитрий (паркан), любить славу (квитки в недільній школі, власний похорон), боїться і мучиться совістю (кладовище, суд). Його вигадливість проявляється в іграх, а мужність — у кризових ситуаціях. Він бере провину Беккі, не боїться свідчити проти страшного злочинця й не здається в печері. До того ж він схильний вдавати з себе героя, і автор над цим сміється.

Особливо важливо, що Том змінюється не різко. Він і наприкінці лишається мрійником, який хоче ватагу розбійників. Але читач бачить, що за цією грою — серце, яке вміє піклуватися про інших.

Гекльберрі Фінн

Гек — протилежність Тома за способом життя: він не ходить ні на уроки, ні на проповіді, нікого не слухається й ночує де заманеться. Проте він розумний у тому, що важливо: вдячний тим, хто був добрий до нього (Поттеру, дядьку Джеку, вдові Дуглас), вміє тримати слово. У розділах про вдову Дуглас видно, що багатство й «цивілізація» для нього — не щастя, а тюрма. Автор не засуджує Гека за це, а показує, що свобода й людяність не залежать від вихованості.

Том і Беккі

Історія Тома й Беккі — це перше дитяче кохання. Воно починається з малюнків і нотаток, швидко доходить до «заручин» і першої образи, потім до ревнощів і сутички через книжку. Кульмінація — вчинок Тома у школі й спільна пригода в печері. У печері діти разом пережили небезпеку, і це зближує їх. Автор не втрачає гумору: діти поводяться так, як усі діти, і від цього їхні почуття здаються правдивішими.

Добро і зло: індієць Джо й Меф Поттер

Індієць Джо — єдиний справді небезпечний герой роману. Він мстивий і жорстокий, а хлопці вважають, що він «продався дияволові». Його образа на лікаря й вдову пояснена, але співчуття вона не викликає. Меф Поттер, навпаки, слабка й добра людина, яка опинилася в біді. Показово, що діти пам’ятають Поттерову доброту, а дорослі швидко вірять у його провину.

Автор сміється й над судом, і над публікою: адвокат довго мовчить, місто легко змінює думку про Поттера, а навіть для кровожерливого Джо дехто збирає підписи під петицією про помилування. Так він показує, що публіка часто схильна до крайнощів.

Місце дії і час

Санкт-Петербург у романі вигаданий, але його прообраз — Ганнібал, містечко на Міссісіпі. Річка, острови, печера, ліс і гора створюють простір для пригод; без них книжка не була б такою живою. Автор виріс у цьому містечку, тож у книжці багато автобіографічного. Рік у тексті не названо; за довідниками, події відносять до 1840-х років.

Оригінал і переклад

Роман написано англійською. Назва оригіналу — «The Adventures of Tom Sawyer», перше видання вийшло 1876 року. Українських перекладів кілька; ім’я героя звучить по-різному: в програмі 5 класу — «Соєр», у розглянутому тексті — «Сойєр», тому в тестах і шкільних завданнях треба писати так, як у підручнику. У різних перекладах можуть відрізнятися імена другорядних героїв, назви розділів, дрібні подробиці. Це хороший приклад для уроку про «оригінал і переклад»: переклад завжди трохи інтерпретація.

Про мову роману

Роман написано в XIX столітті, тому в ньому є слова й уявлення, які сьогодні сприймають як образливі, зокрема щодо темношкірих людей і корінних американців. Критики звертають на це увагу й сьогодні. Індієць Джо — вигаданий злочинець, і ставити його за приклад «усіх індіанців» не можна. Тому, читаючи розділи, слід пам’ятати про історичний контекст.