Про запорожців

Стислий переказ

Оповідач із захопленням розповідає про запорожців. Це були такі богатирі, що «земля не держала». У кожного голова була завбільшки в сім пудів, а вуса такі довгі, що їх доводилося розправляти в різні боки, щоб пройти у двері.

Козаки вміли те, чого не вміють звичайні люди: балакали дванадцятьма мовами, виходили з води сухими, могли навіяти сон і напустити туман. Ще вони мали чарівні верцадла. Дивлячись у них, старший бачив, що діється за тисячу верст, і вирішував, куди йти в поході: де ляхи, де турки чи татари, а де нікого нема.

У бою на Орловій балці проти них виходило двадцять полків, але ті самі себе різали, а запорожці стояли й сміялися. Так було тому, що вони «знаючий народ». На своїй землі їх ніхто не міг узяти.

Докладний переказ за частинами

1. Богатирі. Переказ починається вигуком: «От які богатирі були — земля не держала!» Оповідач одразу показує, що розповідатиме про людей, які майже перевершили звичайну міру.

2. Сила й вигляд. Голова запорожця — «сім пудів». Вуса такі, що «як візьме, було, він їх у руки та як розправить одного туди, а другого сюди», то в двері не влізе, хоч би «ті двері були такі, що через них і трійка коней із повозкою проскочила».

3. Уміння. Запорожці балакали на дванадцяти мовах. Вони могли виходити з води сухими, насилати сон і туман на кого треба, «в річки переливатися».

4. Верцадло. У них були такі верцадла, що, дивлячись у них, вони за тисячу верст бачили, що діється у світі. У поході старший (ватажок чи сам кошовий) брав верцадло й казав, куди йти не можна, а куди можна.

5. Бій. Козаки ставали на Орловій балці, а проти них виходило двадцять полків. Полки самі себе різали, кров текла «по черево коням». А запорожцям було байдуже: вони стояли та сміялися.

6. Висновок. Оповідач пояснює, чому так: «вони знаючий народ були». Нікому не вдавалося взяти їх на їхній землі.

Аналіз твору

Що таке народний переказ. Це розповідь про людей чи події, які люди вважають справжніми, але прикрашають. Тут реальні поняття: запорожці, похід, кошовий. Але розповідь дивовижна, бо народ хоче показати, яку повагу має до козаків.

Гіпербола. Головний прийом — гіпербола, тобто сильне перебільшення. Сім пудів голова, вуса, у які пролізає трійка коней, зір за тисячу верст. Гіперболи не обманюють слухача. Вони показують, наскільки сильними запорожців уявляли люди.

Дві сили: тіло й розум. Спершу оповідач говорить про тілесну силу, а далі про «знання»: мови, верцадла, вміння навіяти сон і туман. Остаточний висновок — «знаючий народ». Це значить, що козаки перемагали не лише силою, а й умінням, обережністю й хитрістю.

Верцадло. Чарівне дзеркало допомагає старшому не вести військо туди, де чекають вороги. Народ вважає розвідку й обережність частиною козацької мудрості.

Бій без бою. Полки ворогів ріжуть одне одного, а козаки сміються. Це фантастична картина, але вона виражає віру: тому, хто «знає», ворог не страшний. Тут не питають про достовірність: переказ показує мрію народу про захисників.

Мова. Мова розмовна: «було», «стануть», «верцадло», «верстов». Верста — стара міра відстані, трохи більше кілометра. Пуд — стара міра ваги, близько шістнадцяти кілограмів.

Головна думка. Народ шанує запорожців за силу, розум і знання. Вони захищають рідну землю, і на ній їх непереможні.