Чому запорожців ніхто не міг подолати на їхній землі (за переказом «Про запорожців»)

В останніх рядках переказу «Про запорожців» сказано, що козаків ніхто не міг узяти на їхній землі. Причину оповідач називає сам: вони були «знаючий народ».

По-перше, козаки були дуже сильними. Голова у запорожця важила сім пудів, а в бою вони стояли, мов скеля.

По-друге, вони знали й вміли багато. Вони балакали дванадцятьма мовами, виходили з води сухими, а у верцадлі бачили, де йдуть вороги.

Тому ворожі полки самі себе нищили, а запорожці лише сміялися. Вони не втомлювалися, бо воювали розумно й упевнено, і ворог це відчував.

Я думаю, що переказ учить: знання допомагає перемагати.

Переказ «Про запорожців» закінчується словами: «На своїй землі їх ніхто не міг узяти». Чому козаки були такими непереможними?

По-перше, вони мали велику силу. Оповідач із захопленням каже: «От які богатирі були — земля не держала!» Голова запорожця — «сім пудів», вуса не влазять у двері. Це гіпербола, яка показує, що ворогові не одолати такого велетня.

По-друге, запорожці мали розум і знання. Вони «на дванадцяти мовах уміли балакати», могли навести сон і туман. Ще в них були верцадла, в яких старший бачив усе за тисячу верст. Подивившись, він казав: «Туди не йдімо, бо там ляхи йдуть».

По-третє, вони билися на своїй землі. Тому в бою на Орловій балці ворожі полки самі себе ріжуть, а козаки сміються. Оповідач підсумовує: «А це все від того, що вони знаючий народ були».

Крім того, оповідач не випадково наголошує на слові «знаючий». Для нього знання — це така сама зброя, як шабля. Про шаблю в тексті навіть не сказано, а про верцадло — докладно.

Отже, непереможність запорожців — у поєднанні сили, знання й любові до рідної землі.

Мене здивувало, що в переказі «Про запорожців» воюють не мечами, а головою. Козаки спершу дивляться у верцадло й вирішують, куди йти. Тільки потім стають у бій.

Сьогодні ми теж спершу збираємо інформацію, а потім діємо. Може, верцадло — це давній образ знань.

Остання фраза переказу показує, що рідна земля додає сили: «На своїй землі їх ніхто не міг узяти». Мені здається, це правда й для кожної людини: вдома легше бути впевненим. Мабуть, тому в тексті козаки такі спокійні й веселі навіть перед двадцятьма полками.