Розгром Ярославом печенігів. Похвала книгам

Про цю сторінку. Розбір написано за шкільним уривком на УкрЛібі (переказ Віктора Близнеця) і за повним текстом літопису. У тексті на УкрЛібі випав заголовок із роком битви з печенігами, тому її рік ми не називаємо. Підручники можуть подавати уривок у дещо іншому викладі.

Стислий переказ

Коли Ярослав був у Новгороді, він дізнався, що печеніги обложили Київ. Він зібрав воїнів-варягів і слов’ян, швидко прийшов і вступив до міста. Печенігів було дуже багато. Ярослав виступив із міста й розставив військо: варягів посередині, киян праворуч, новгородців ліворуч. Бій був жорстокий, лише під вечір Ярослав здолав ворога. Печеніги кинулися тікати, і багато хто з них потонув у річці Сетомлі.

У 1037 році Ярослав заклав велике місто, а біля нього — Золоті ворота. Заклав церкву Святої Софії, церкву на Золотих воротах, монастирі святого Георгія та святої Ірини. При ньому поширилась віра й почали будуватись храми.

Ярослав любив книги й читав їх удень і вночі. Він зібрав багато переписувачів, які перекладали книги з грецької на слов’янську мову. Літописець порівнює: Володимир зорав землю, Ярослав засіяв її книжним словом, а ми пожинаємо. Він хвалить книги: вони, мов ріки, напоюють увесь світ, це джерело мудрості й утіха в печалі.

Докладний переказ за епізодами

1. Вістка. Ярослав перебуває в Новгороді й отримує звістку: печеніги облягли Київ. Він збирає багато воїнів, варягів і слов’ян, і приходить до Києва.

2. Бойовий лад. Він виходить із міста й ставить військо: варяги посередині, кияни на правому крилі, новгородці на лівому.

3. Битва. Печеніги йдуть на приступ. Вони схрещують мечі «на тій горі, де стоїть нині собор Святої Софії», де тоді було чисте поле. Січа жорстока, до вечора Ярослав ледве перемагає. Печеніги тікають, одні тонуть у Сетомлі, інші в інших ріках. Решта розбіглась.

4. 1037 рік. Ярослав закладає велике місто й Золоті ворота. Будує церкву Святої Софії, церкву на Золотих воротах, монастир святого Георгія та святої Ірини. Христова віра поширюється, ченців стає більше.

5. Книги. Ярослав любить церковні устави й попів, особливо чорноризців. Любить книги й читає їх часто, вдень і вночі. Зібрав переписувачів, які перекладали з грецької на слов’янську мову й написали багато книг.

6. Образ ріллі. Літописець розповідає про те, як один оре, інший сіє, а інші жнуть. Так і Володимир землю зорав і розпушив, тобто просвітив хрещенням, Ярослав засіяв книжним словом, а ми пожинаємо.

7. Похвала книгам. «Велика користь від навчання книжного». Книги — мов ріки, джерело мудрості, бездонна глибина. Ми ними втішаємося в печалі. Тому, хто часто читає, є бесіда з Богом і наймудрішими людьми.

8. Софія й церкви. Ярослав склав книги в церкві Святої Софії, яку збудував, прикрасив золотом, сріблом і посудом. Він також ставив церкви в містах і селах, призначав священників і давав їм плату, щоб вони вчили людей.

Аналіз твору

Про що оповідь. У ній три частини: битва, будівництво, книги. Спершу Ярослав захищає Київ, потім збудовує його, а в кінці піклується про освіту. Літописець показує, що сила держави — не лише в війську.

Битва. Опис короткий, але чіткий: кожне військо має своє місце. Це свідчить про досвід князя-воїна. Важливо й те, що на тому полі згодом постала Софія: перемога стала підставою для нового храму.

Будівництво. Золоті ворота, Софія, монастирі — слава князя Ярослава й Києва. Літописець перелічує споруди, наче ставить пам’ятки на видному місці.

Образ ріллі. Це розгорнута метафора. Одна людина оре, інша сіє, ще інші збирають урожай. Так було й з Володимиром, Ярославом і нами: кожне покоління працює на наступне.

Похвала книгам. Найцікавіше в літописі — гімн книзі. Літописець порівнює її з ріками, що напоюють увесь світ, і називає джерелом мудрості. Читання він описує як розмову з мудрими людьми. Ці думки близькі нам досі.

Для чого це читати. Для нас це давній текст про користь читання. А ще — доказ, що любов до книг в Україні давня.

Мова. Скоропис — швидке писання; скорописці — переписувачі. Чорноризці — ченці. Устав — правило. Сетомль — назва ріки в літописі.

Головна думка. Мудрий князь не лише воює, а й будує та піклується про науку; книги — найцінніший скарб, бо вони дають мудрість, втіху й повчання.