Характеристика Мишки з казки Лепкого «Мишка»

Яка вона, Мишка

Мишка в казці Лепкого — не казкова красуня й не чарівна істота. Автор спочатку малює її буденною: «така, як і другі: сіренька, маленька, кінчасті вушка, довгий, гладкий хвостик». Живе вона в норі в самому кутку хати, де нога від ліжка щільно притикає до стіни. Мешкання «не розкішне, але безпечне», а людей мишка боїться. Вона не шукає пригод, а лише обережно живе поруч із людьми. Саме тому її рішення в кінці казки стає несподіваним.

Страх у хаті, сміливість надворі

Поведінка Мишки поділена на два світи. У хаті вона мусить ховатись: пробирається попід стіну, зиркає, чи нікого немає. На подвір’ї відчуває себе вільною й не боїться ні когута, ні вола, ні господині. Лепкий малює обидва світи одним мазком і показує, що страх Мишки — не слабкість характеру, а розсудливість: вона боїться саме тих, хто справді може їй зашкодити. Господаря, наприклад, «всі бояться».

Що вона знає про господаря

Мишка не дивиться на життя з нори відсторонено. Вона знає, що господар забив двох кабанів, вночі продає чужим людям їжу «за гарні гроші» й ховає гроші в ящик недалеко від її нори. Вона запам’ятала навіть, що в цьому ящику «стояли колись гранати». Розповідаючи про це міським сестрам, Мишка каже, що в її господарів «Єсть чим поживитися». Але, коли сестри просять не говорити про сало, їй стає їх шкода. Тобто спершу вона просто розповідає, що бачить; співчуття приходить, коли вона дивиться на чужий голод.

Коли їй стало соромно

Поворотний момент — візит жінки з міста. Вона просить для хворої дитини хоч трохи молока: «Я ж — мати». Господиня відмовляє й каже, що корови «тільки молока дають, що кіт наплакав». Мишка знає, що це неправда, і «так їй соромно зробилося, не за себе, а за господиню». Вона не розмірковує про велике, а робить прості висновки: «Одні з голоду гинуть, а другі папір у ящик ховають. Хіба ж папір важніший від життя». А про дітей думає: «Добре, що діти сплять, а то ще б навчилися брехати, як люди».

Велика ідея

Рішення Мишки — одна з найцікавіших частин казки. Вона не скаржиться, не втікає, а береться за справу: гризе ящик, потім гроші, цілу ніч, і так кілька діб, поки «не було що гризти». У «маленькій мишачій голові» зріє «велика ідея»: знищити гроші, бо вони пахнуть «кривдою людською». Це наївно й по-дитячому прямо, але й сильно: Мишка вирішує, що не може бути поруч із такою несправедливістю і не втрутитися.

Чого вона не врахувала

Результат вийшов неоднозначним. Господар, побачивши погризені гроші, кричить на дружину («Це ти тому винна, це ти!») і кидається на неї з кулаками. Мишка «не чекала, що дальше буде»: моргнула дітям, і всі вибігли в поле. Автор не пояснює, чи шкодує вона. Але читач помічає: її вчинок розлютив господаря, і першою від його гніву потерпає дружина, яка відмовила в молоці. Лепкий не виправдовує нікого й не робить Мишку героїнею без плям.

Висновок для зошита

Мишка — обережна, спостережлива, співчутлива й чесна. Вона вміє соромитися за тих, хто не відчуває сорому, і вирішує діяти, коли бачить несправедливість. Її образ допомагає зрозуміти головну думку казки: гроші не мають бути важливіші за людське життя. Наприкінці вона не торжествує, а просто йде з хати, в якій жити стало неможливо: «краще там, ніж у такій хаті».