Чому мишка погризла гроші господаря (за казкою Богдана Лепкого «Мишка»)

Мишка в казці Богдана Лепкого гризе гроші господаря, і в неї є на це причина.

Спершу вона хвалиться перед голодними міськими сестрами, що в її господарів усього доволі. Господар під час війни продає їжу й каже: «От бачиш, і війна на щось придасться». Гроші він ховає в ящику під ліжком, зовсім поруч із мишачою норою, тож мишка бачить усе на власні очі.

Одного дня до хати приходить жінка з міста. Вона просить трохи молока для хворої дитини: «Я ж — мати». Господиня відмовляє й каже, що вони самі не мають що пити, хоч мишка знає, що це неправда.

Мишці стає соромно «не за себе, а за господиню». Вона думає: «Одні з голоду гинуть, а другі папір у ящик ховають». Тому вона вирішує знищити цей «папір» і кілька ночей гризе ящик.

Так мишка показала, що гроші не можуть бути важливішими за життя. Казка вчить, що жадібність і брехня людей не роблять щасливими, а співчуття й доброта важать більше.

«Одні з голоду гинуть, а другі папір у ящик ховають. Хіба ж папір важніший від життя». Ці слова мишки з казки Богдана Лепкого пояснюють її вчинок: вона гризе гроші, бо не може змиритися з тим, що люди поставили папір вище за життя.

Спершу мишка зовсім не схожа на месницю. Вона боїться людей, а на подвір’ї спокійно бігає між когутом і волом. Зустрівши голодних міських сестер, вона навіть хвалиться, що в її господарів «єсть чим поживитися», і охоче розповідає про сало, яке аж «в носі вертить». Її ще не хвилює, звідки береться цей достаток.

Правду вона бачить сама. Господар, який уночі продає їжу чужим людям, радіє війні: «От бачиш, і війна на щось придасться». Гроші він ховає в ящику, де колись були гранати, і це промовиста деталь: війна для нього — прибуток. У казці немає ні фронту, ні пострілів, лише голод у місті й багатство в одній хаті. А потім до хати приходить змучена жінка з міста в черевиках на дерев’яних підошвах і просить молока для хворої дитини: «Я ж — мати». Господиня відповідає: «Тепер ми самі не маємо що пити». Мишка розуміє, що це брехня, і їй стає соромно «не за себе, а за господиню».

Тоді вона діє: «гризла, і гризла, і гризла», аж поки не було що гризти. Це не просто пустощі. Для мишки гроші — «папір», що «кривдою людською чути», і вона знищує те, що зробило людей байдужими.

Кінець казки гіркий. Господар звинувачує дружину, а мишка з дітьми йде в поле: «Краще там, ніж у такій хаті». Жінці з міста мишка не допомогла, а про її дитину казка мовчить. Але вона показала, що навіть маленька істота може не змиритися з несправедливістю, і автор ніби питає читача: а ти б промовчав?

Питання, чи правильно вчинила мишка, не таке просте, як здається. Над ним варто подумати й посперечатися.

З одного боку, вона має рацію. Господар продає їжу «за гарні гроші», а господиня бреше жінці з хворою дитиною. Мишка соромиться за них і хоче знищити «папір», який робить людей байдужими. З цим важко сперечатися.

З другого боку, після її вчинку жінка з міста не отримала ні молока, ні допомоги. Господар накинувся з кулаками на дружину, а не замислився над власною жадібністю. Гроші знищено, а нічого не змінилося: мишка просто йде в поле з дітьми.

Здається, Лепкий і не хотів давати простої відповіді. Мишка показала, що байдужість людей не минає без наслідків, але добрішими людей не зробила. Це мали б зробити самі люди, а не мишка. Казка ніби нагадує: милосердя треба виявляти вчасно, поки не сталося гірше, і найкраще тоді, коли просять склянку молока.