Крила

Про що цей вірш

Вірш починається з простого спостереження: птахові не потрібна земля, йому досить неба. А далі виникає запитання: а що ж людина? Вона ж «сама не літає». І тут Костенко робить головний поворот: крила в людини є, тільки не з пір’я. Їх зроблено з правди, чесноти, вірності, щирості, щедрості, пісні, надії, поезії й мрії. Вірш закінчується впевненим повтором: «А крила має!»

Розбір строфа за строфою

Перші два двовірші. «А й правда, крилатим ґрунту не треба» — початок звучить як розмова. Далі йдуть римовані формули: «землі немає, то буде небо», «немає поля, то буде воля», «немає пари, то будуть хмари». Птах не втрачає нічого, бо його світ — повітря.

Третій двовірш. «В цьому, напевно, правда пташина» — тут з’являється слово «правда», яке далі стане ключовим. Але одразу лунає запитання: «А як же людина? А що ж людина?» Вірш зупиняється, щоб подумати.

Четвертий двовірш. Відповідь спершу звучить сумно: людина «живе на землі, сама не літає». Але наступний рядок ламає цю думку: «А крила має. А крила має!» Так уперше з’являється рефрен.

П’ятий–восьмий двовірші. Костенко пояснює, з чого зроблено крила. Вони «не з пуху-пір’я, а з правди, чесноти і довір’я». Потім починається перелік: у кого — з вірності в коханні, у кого — з поривання, у кого — зі щирості до роботи, у кого — зі щедрості на турботи, у кого — з пісні, надії, поезії, мрії. Кожен двовірш двічі починається з «у кого», і це наче перелік людських доль.

Останній двовірш. «Людина нібито не літає…» — слово «нібито» показує: це лише здається. Рефрен «А крила має. А крила має!» повертається й ставить крапку.

Аналіз твору

Ідея. Справжні крила людини — духовні. Вони дають їй змогу піднятися вище буденності: вірністю, працею, творчістю, мрією.

Рефрен як підсумок. Кожне повернення до слів «А крила має» дає вірші впевненість. Перший раз це відповідь на сумнів, другий — уже переконлива формула.

Різні люди, різні крила. Анафора «у кого» показує, що крила не однакові: одним їх дає кохання, іншим — праця, ще іншим — поезія. Так вірш не ділить людей на тих, що мають і не мають, а показує, що крила є в кожного, кому вистачає внутрішніх сил.

Ритм і звук. Амфібрахій і парні рими роблять рядки короткими й наспівними, їх легко запам’ятати. Багато рим побудовано на схожих словах: «поля — воля», «пари — хмари», «літає — має».