Жаба і Віл

Про що ця байка

Одного разу Жаба вилізла на берег погрітися й побачила великого Вола. Їй так захотілося бути такою ж, що вона почала надуватися, аби всі жаби дивувалися. Подруга радила зупинитися, але Жаба не слухала: дметься, дметься, і врешті лопає.

Байка проста, а висновок важливий: хизування над міру до добра не доводить. Саме тому мораль автор виводить не лише про жаб, а й про людей.

Розбір за частинами

Жаба й Віл. Жаба вилізла на берег «подивиться та й трошечки на сонечку погріться». Там вона побачила Вола й «тихенько» сказала подрузі: «Який здоровий, моя ненько!» Оповідач у дужках додає: «(Вигадлива була!)», тобто охоча до вигадок.

Задум. Жаба вирішує: «Ну що, сестрице, як надмусь, то й я така зроблюсь?» І мріє про те, що «будуть жаби дивуваться». Подруга спокійно відповідає, що їм рівнятися нема чого: «І де вже, сестро, нам рівняться…»

Надимання. Жаба «не слуха», а дметься. Питає: «Що, сестро, як тобі здається, побільшала хоч трохи я?» — «Та ні, голубонько моя!» Питає ще раз: «Ну, а теперечки? Дивися!» — «Та годі, сестро, схаменися!» Але Жаба надимається дужче й усе думає, що ось-ось стане більшою.

Розв’язка. Жаба «з натуги луснула — та й одубіла!»

Мораль. «Такі і в світі жаби є», — каже автор. Він додає власну думку: «А по мені — найлучче жити, як милосердний Бог дає».

Аналіз твору

Чого хоче Жаба. Жаба не голодна й не нещасна: вона просто грілася на сонечку. Їй закортіло дивувати інших («От будуть жаби дивуваться!»). Тому її помилка — не в бажанні бути кращою, а в бажанні здаватися більшою, ніж ти є, і тішити цим себе.

Подруга й Жаба. Подруга — розумна, вона все бачить одразу й каже чесно, але лагідно: «голубонько», «сестро». Жаба її не слухає. Це головна її біда: вона не просто надимається, а й відмахується від правди. Байка вчить не лише не хизуватися, а й слухати тих, хто застерігає.

Порівняння з Езопом і Криловим. Цей сюжет старший за Глібова: байка про Жабу й Вола є в Езопа, її переказував Федр, писав про це Крилов («Лягушка и Вол», 1808). Близькість до Крилова відчутна: у нього теж розмова з подругою, теж «Ну, как теперь?». Але відмінності теж цікаві. У Крилова Жаба заздрісна («она завистлива была»), у Глібова — «вигадлива була», і хоче, щоб жаби дивувалися. А мораль Крилов розгортає на суспільних ступенях: міщанин хоче жити, як іменитий громадянин, а дрібна сошка — як знатний дворянин. Глібов узагальнює простіше: «Такі і в світі жаби є».

Мораль автора. Останній рядок — «А по мені — найлучче жити, як милосердний Бог дає». Його можна прочитати як заклик жити за своїми можливостями, не рватися вище за власні сили. Тут автор говорить від себе, тому байка звучить не як холодна нотація, а як порада, сказана по-простому.

Мова. Байка написана живою розмовною мовою: «слуха», «гірш», «теперечки», «одубіла». Слова пестливі й ніби домашні («ненько», «голубонько», «сестрице») роблять сцену комічною: така ніжність між подругами — а в кінці Жаба лопається.

Форма. Вільний ямб: рядки різної довжини, від шести до тринадцяти складів. Рима то парна, то перехресна. Через це розповідь тече швидко й легко, і читач одразу чує голос розповідача.

Головна думка. Марнославство й прагнення здаватися більшим, ніж ти є, руйнують людину; корисніше прислухатися до розумних порад і жити за своїми можливостями.