Тарас Шевченко

Коротко про життя

Тарас Шевченко народився кріпаком у селі Моринці на Київщині. Дитинство було важким подвійно: рано помер батько, ще раніше — мати, а мачуха ставилася до хлопця жорстоко. Він наймитував, служив козачком у поміщика Енгельгардта, який згодом помітив здібності хлопця до малювання й віддав його вчитися малярства — спершу у Вільні, потім у Петербурзі.

Свободу Шевченко здобув не сам. 1838 року художник Карл Брюллов написав портрет поета Василя Жуковського; портрет розіграли в лотереї за 2500 карбованців, і саме за ці гроші кріпака викупили. Того ж року Шевченко вступив до Петербурзької академії мистецтв, у майстерню Брюллова, — і майже одразу почав писати вірші. 1840 року вийшло перше видання «Кобзаря» — усього вісім поезій, які зробили автора відомим одразу.

Кирило-Мефодіївське братство, арешт, заслання

1846 року в Києві Шевченко приєднався до Кирило-Мефодіївського братства — таємного товариства, яке виступало за скасування кріпацтва і федерацію слов’янських народів. Навесні 1847 року братство викрили за доносом студента Олексія Петрова. Шевченка заарештували; у нього знайшли рукописи з різкими поетичними випадами проти самодержавства. Вирок був особливо суворим: Микола I власноруч дописав на вироку «під найсуворіший нагляд із забороною писати і малювати» — і Шевченка заслали рядовим солдатом до Оренбурзького корпусу.

Десять років заслання пройшли в Орській фортеці, у складі Аральської описової експедиції (де він, попри заборону, таємно малював) і в Новопетровському укріпленні на Каспії — найважчому періоді. Звільнили його лише 1857 року, після тривалих клопотань друзів, а повернутися до Петербурга дозволили тільки за рік.

Останні роки

У Петербурзі Шевченко оселився при Академії мистецтв, продовжив гравірувати й 2 вересня 1860 року отримав звання академіка гравюри. Здоров’я, підірване десятьма роками заслання, уже не відновилося: поет хворів на ревматизм і страждав від ускладнень після застуди. Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року в Петербурзі.

Його поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а за два місяці, як він сам просив у «Заповіті» — «На Вкраїні милій» — прах перевезли й перепоховали 10 (22) травня 1861 року на Чернечій горі над Дніпром під Каневом, де могила Шевченка й донині.