Іван Котляревський

Коротко про життя

Іван Котляревський народився в Полтаві в родині дрібного канцеляриста з козацько-старшинного роду й здобув освіту в Полтавській духовній семінарії. 1794 року він почав писати те, що згодом стане першою книжкою нової української літератури, — бурлескну травестію Верґілієвої «Енеїди», у якій троянці й боги заговорили живою розмовною українською мовою. Перші три частини надрукували в Петербурзі 1798 року — без відома й дозволу автора, що на той час служив у Сіверському карабінерному полку.

Військова служба забрала в письменника понад десять років: 1796–1808 років він служив у армії, брав участь у російсько-турецькій війні 1806–1807 років і в облозі Ізмаїла, а 1812-го, коли Наполеон пішов на Російську імперію, сформував і очолив 5-й Полтавський козацький полк, за що отримав звання майора.

Театр і «Наталка Полтавка»

Із 1816 до 1821 року Котляревський керував Полтавським вільним театром — і саме для його трупи написав дві п’єси 1819 року: «Наталку Полтавку» та «Москаля-чарівника». Першу виставу «Наталки Полтавки» в Полтаві шкільні матеріали датують 22 липня 1819 року, але точної дати джерела не підтверджують; 1821 року п’єсу вже ставили в Харкові. Друком вона вийшла лише 1838 року в «Украинском сборнике» (Харків), який упорядкував Ізмаїл Срезневський. Роль виборного Макогоненка Котляревський писав спеціально для актора Михайла Щепкіна, якого сам запросив до трупи, — і саме він доклався до того, щоб Щепкіна викупили з кріпацтва.

Паралельно з театром Котляревський із 1810 року опікувався Будинком виховання дітей бідних дворян у Полтаві — суто доброчинною справою, далекою від літератури, якій присвятив чимало років.

Останні роки

Над повним текстом «Енеїди» — уже шістьма частинами — Котляревський працював до 1825–1826 року, але побачити поему надрукованою повністю йому не судилося: перше повне видання вийшло лише 1842 року, вже після смерті автора. Помер Іван Котляревський 10 (29 жовтня за ст. ст.) листопада 1838 року в рідній Полтаві, де й похований.