Григорій Сковорода

Коротко про життя

Григорій Сковорода народився в небагатій козацькій родині в містечку Чорнухи на Полтавщині. Змалку виявився обдарованим — і голосом, і розумом: у дев’ятнадцять років його, завдяки гарному співу, відібрали до придворної капели імператриці Єлизавети Петрівни в Петербурзі. Освіту здобував у Києво-Могилянській академії, куди вступив 1734 року і, з перервами, навчався майже двадцять років. 1750 року йому випало побувати за кордоном — в Угорщині, у складі місії, що закуповувала для царського двору токайські вина.

Учитель, якого двічі звільнили

Сковорода спробував викладацьку кар’єру двічі — і обидва рази вона закінчилася конфліктом із начальством. У Переяславському колегіумі він викладав поетику лише рік: коли консисторія зажадала вчити «за звичаєм», за застарілими взірцями, Сковорода відмовився й був звільнений. У Харківському колегіумі (1759–1769, з перервами) він викладав уже кілька предметів — поетику, етику, синтаксис, грецьку мову, — але й там регулярно конфліктував із церковною владою через власні, нестандартні погляди на виховання і зрештою залишив викладання остаточно.

Саме в ці роки, ще домашнім учителем у поміщика Степана Томари, 1758–1759 року в селі Коврай Сковорода написав пісню «Всякому місту — звичай і права» — одну з тих поезій, що згодом увійшли до рукописної збірки «Сад божественних пісень».

Мандрівний філософ

Після остаточного розриву з викладанням, приблизно з 1769 року, Сковорода обрав спосіб життя, якого до нього серед освічених людей його часу практично не було: він став мандрівним філософом. Понад чверть століття він ходив пішки степовою Україною з невеликим клунком, у якому носив Біблію, сопілку й рукописи, зупинявся в знайомих і незнайомих людей, розмовляв, учив, писав філософські діалоги й трактати.

Із цих років і мандрів народилася головна ідея, яку Сковорода лишив по собі, — вчення про «сродну працю»: переконання, що щастя людини залежить не від багатства чи становища, а від того, наскільки її діло відповідає її природному покликанню. Свої знання, зокрема лікарську допомогу і поради, він давав здебільшого безкоштовно.

Останні роки і смерть

Останні роки життя Сковорода провів у маєтку свого учня, друга й майбутнього біографа Михайла Ковалинського в селі Іванівка на Харківщині (нині Сковородинівка Золочівського району). Там він і помер 9 листопада 1794 року, там-таки й похований.