Григір Тютюнник

Коротко про життя

Григір Тютюнник народився в селі Шилівка на Полтавщині, в селянській родині, що пережила голод 1930-х років. У листопаді 1937 року його батька заарештували як «ворога народу» — ця дитяча травма пізніше відлунюватиме в прозі письменника, зокрема в темах розлуки, сирітства й нескладених доль.

Перш ніж прийти в літературу, Тютюнник кілька років служив радистом у морфлоті на Далекому Сході. Тільки після служби, 1957 року, він вступив на філологічний факультет Харківського університету, де й захопився літературною творчістю та самоосвітою.

Майстер психологічної новели

Перше оповідання Тютюнника «У сутінки» вийшло 1961 року російською мовою в журналі «Крестьянка», але письменник невдовзі переклав його українською і відтоді писав виключно рідною мовою.

Тютюнника вважають одним із найтонших майстрів психологічної новели в українській літературі другої половини ХХ століття: у гранично стислій формі він умів передати цілий внутрішній світ героя. Найвідоміша його новела «Три зозулі з поклоном» (1976) виникла з випадкового враження — виступу сліпого бандуриста, який співав пісню про нещасливе кохання; ця історія лягла в основу оповіді про Марфу, батька-в’язня і його сина.

Трагічний фінал

Останні роки життя письменника були затьмарені особистими й побутовими труднощами. У ніч з 5 на 6 березня 1980 року 48-річний Григір Тютюнник покінчив життя самогубством у Києві. Посмертно, 1989 року, його творчість відзначили найвищою літературною нагородою України — Державною премією імені Тараса Шевченка.