Яким був князь Ярослав за літописною оповіддю

Князь Ярослав у літописній оповіді постає відважним і мудрим правителем. Коли печеніги облягли Київ, він швидко прийшов із військом із Новгорода й розбив ворога.

Після перемоги Ярослав став будівничим. У 1037 році він заклав велике місто, Золоті ворота, церкву Святої Софії та монастирі.

Але найбільше літописець хвалить Ярослава за любов до книг. Він читав їх удень і вночі, зібрав переписувачів, які перекладали книги з грецької мови.

Він також дбав про священників і ченців, давав їм плату й наказував учити людей. Тому Ярослав справді мудрий: він захищав країну, будував і дбав про освіту. Така людина гідна поваги.

Літописна оповідь створює образ Ярослава з трьох сторін. Кожна з них показує, чому його пізніше назвали Мудрим.

Перша — воїн. Дізнавшись, що печеніги облягли Київ, Ярослав збирає військо з варягів і слов’ян і приходить до міста. Він добре розставляє війська: варягів посередині, киян праворуч, новгородців ліворуч. Бій був тяжкий, і Ярослав «ледве до вечора» здолав ворога, проте переміг.

Друга — будівничий. У 1037 році він заклав велике місто, Золоті ворота, церкву Святої Софії, монастирі святого Георгія й святої Ірини. Тобто Ярослав прагне, щоб Київ був не лише сильним, а й красивим.

Третя — книголюб. Літописець пише: «Любив Ярослав книги, читав їх часто і вдень і вночі». Він зібрав переписувачів, які перекладали й переписували книги. Так він засіяв Русь «книжними словами».

Літописець підкреслює ще одну рису — турботу про людей. Ярослав призначав священників у містах і селах і давав їм плату, щоб вони вчили людей. Так знання доходили не лише до князівського двору.

Отже, Ярослав — і захисник, і будівничий, і просвітитель. Ці риси разом і роблять його справді мудрим князем.

Мені цікаво, що в літописі про Ярослава майже нічого не сказано про його владу чи багатство. Натомість багато говориться про бій, будівництво й книги.

Мені подобається, що він не просто воював, а й будував. Адже захистити місто — це лише початок. Потім потрібно, щоб у ньому було що читати й чого вчитись.

Мабуть, через це літописець так довго хвалить книги: він вважав, що саме вони роблять державу сильною.

Ще мені здається важливим, що князь не вважав навчання дрібницею. Він навіть зібрав багато писців, а це значить, що готувався до майбутнього.

Тому, на мою думку, Ярослав — це князь, який уміє дивитися наперед.