Блакить мою душу обвіяла…
Паспорт твору
- Автор
- Павло Тичина
- Жанр
- пейзажна лірика (вірш-привітання)
- Літературний напрям
- символізм, модернізм
- Тема
- ліричний герой відчуває, що блакить неба обвіяла його душу, і вітає світ та Україну словом «добридень»
- Ідея
- радість від краси рідної природи; любов до Батьківщини починається із захоплення мальовничим краєм
- Композиція
- два чотиривірші: у першому — внутрішній стан героя й вітання світу; у другому — картина природи (струмок, метелик, поля) і вітання Україні
- Конфлікт
- відсутній; вірш — сплеск щастя
- Місце і час дії
- гай, струмок, квітка, поля — живий весняно-літній пейзаж
Про цю сторінку. Автор, Павло Тичина, помер 1967 року, тож його вірші ще під охороною права. Тут наведено лише короткі цитати; повний текст читай у підручнику. Вірш невеликий — вісім рядків, його легко прочитати й вивчити.
Про що цей вірш
Це радісний вірш-привітання. Ліричний герой відчуває, що небесна блакить ніби обвіяла його душу. Душа «намріяла» сонця й стала лагідною, як трава. Тому він з ранковою радістю каже світові: «добридень».
У другій строфі автор показує, що саме його так зворушило: струмок у гаю блищить, наче стрічка, а метелик на квітці горить, мов свічка. Поля хвилюються, і герой знову вітає, цього разу Україну. Усе, що він бачить, красиве, тихе й світле.
Розбір за строфами
Перша строфа. Вона розповідає про стан душі. Спершу блакить «обвіяла» душу, тобто торкнулася її, як вітер. Потім душа «сонця намріяла», тобто дуже мріла про світло. Далі вона «причастилася кротості трав». Слово «кротість» означає лагідність, спокій. Герой ніби випив кротості трави й став добрим. У кінці він каже: «Добридень я світу сказав».
Друга строфа. Тут з’являються картини, які викликають почуття: струмок серед гаю виглядає, як стрічка; метелик на квітці — як свічка. Поля «хвилюють, маюють, квітують». Остання фраза — вітання: «Добридень тобі, Україно моя!» Так любов до природи переходить у любов до Батьківщини.
Аналіз твору
Метафори. Вірш побудовано на метафорах: блакить «обвіяла» душу, душа «намріяла», «причастилася». Так автор показує, що красу природи відчувають не лише очима, а й душею.
Порівняння. Струмок і метелик порівняно з речами, які легко уявити: стрічечкою й свічечкою. Це маленькі домашні образи, і від того краса здається близькою.
Кольори та світло. У вірші переважають світлі тони: блакить, сонце, зелень. Тому він такий світлий і веселий.
Звернення «добридень». Слово повторюється двічі й стає центральним. Спершу ним вітають весь світ, потім — Україну. Це ніби рух від великого до рідного.
Музикальність. Тичину називають «поетом-музикою». У цьому вірші кожен рядок співучий: рими «обвіяла — намріяла», «стрічечка — свічечка» звучать, як співзвуччя. Ритм вільний, схожий на дихання.
Слово «маюють». Це рідкісне слово, його підручники просять пояснити. Його зазвичай тлумачать як колишуться, майоріють, виглядають пишними, як у травні, — це наше пояснення, а не авторське. Звіряй із тим, яке подано у твоєму підручнику.
Слова. Блакить — блакитний колір неба. Кротість — лагідність. Причастилася — тут: долучилася, стала частиною. Стрічечка — маленька стрічка. Хвилюють — тут: колишуться, як хвилі.
Головна думка. Любов до України починається із захоплення красою природи та з відчуття, що ти частина цього світу.
Цитати для твору
-
«Блакить мою душу обвіяла»
перший рядок
-
«Душа причастилася кротості трав»
метафора єдності з природою
-
«Добридень тобі, Україно моя!»
останній рядок
Художні засоби
- Метафора
- блакить «обвіяла» душу; душа «намріяла» сонця й «причастилася кротості трав»
- Порівняння
- струмок — як стрічечка, метелик — мов свічечка
- Звертання
- «добридень» — звертання до світу й до України
- Епітети
- слова «блакить», «кротість» створюють відчуття світла й лагідності
- Звукопис, рима
- співзвучні рими «обвіяла — намріяла», «стрічечка — свічечка»; багато м’яких звуків
- Кольори
- блакить, зелень гаю, світло сонця — гама світлих тонів
- Рефренне вітання
- «добридень» повторюється двічі: у першій строфі до світу, у другій — до України
План твору
- Блакить обвіяла душу
- Душа сонця намріяла
- Кротість трав
- Перше «добридень»: світові
- Струмок і метелик
- Поля, що хвилюють
- Друге «добридень»: Україні
Перевір себе
6 питань. Відповіді перевіряються одразу — нічого нікуди не надсилається.
1. Чим «обвіяна» душа ліричного героя на початку вірша?
2. Чого, за віршем, «причастилася» душа?
3. З чим автор порівнює струмок серед гаю?
4. З чим порівняно метелика на квітці?
5. Кому вітання в останньому рядку?
6. Який настрій вірша?
Читацький щоденник
Готова основа запису. Допиши своє враження й скопіюй у зошит — останній рядок має бути твоїм, а не чужим.
- Автор
- Павло Тичина
- Назва
- Блакить мою душу обвіяла…
- Жанр
- пейзажна лірика (вірш-привітання)
- Настрій вірша
- світла, радісна, піднесена
- Про що
- Герой каже, що блакить обвіяла його душу, що душа «намріяла» сонця й причастилася кротості трав, і він сказав світові «добридень». У другій строфі він бачить, як струмок схожий на стрічечку, а метелик на квітці — на свічечку, як хвилюють поля, і вітає Україну.