Перед грозою
Паспорт твору
- Автор
- Максим Рильський
- Рік
- 3 червня 1955 року, Київ (так датовано вірш у тексті)
- Жанр
- пейзажна лірика (вірш-спостереження)
- Тема
- ознаки наближення літньої грози: дерева чекають вологи, ластівка черкає землю, горобці купаються в піску, затемнюється небокрай, прокочується грім
- Ідея
- природа дає людині знаки, які легко прочитати, якщо уважно дивитись; краса грози — у напруженому чеканні й очищенні землі
- Композиція
- шість катренів, що йдуть по наростанню: дерева після цвітіння → чекання вологи → прикмети грози в природі → птахи й діти → хмари → гроза починається
- Конфлікт
- відсутній; вірш — спостереження за природою в мить чекання
- Місце і час дії
- село й околиці, пізня весна — початок літа
Про цю сторінку. Автор вірша, Максим Рильський, помер 1964 року, тож його твори ще під охороною права. Тут наведено лише короткі цитати, а повний текст читай у підручнику.
Про що цей вірш
Вірш розповідає про мить перед літньою грозою. Автор радить уважно спостерігати прикмети, і сам їх показує. Дерева, які вже відцвіли, чекають на дощ. Роси на траві немає, над селом стелиться дим, ластівки літають низько, а горобці занурюються в пісок, мов діти у ставку. Навіть малий може зрозуміти, що наближається гроза.
А потім небокрай затемнюють хмари, схожі на птахів із імлистим пір’ям. Лунає грім, блискавки «грають», а земля пахне морем і озоном.
Розбір за строфами
Перша строфа. Дерева, що «натрудившися у квітні» й відцвіли в травні, ніби самі «йдуть» у літо. Поет називає їхній стан «лагідною повінню»: це розлив цвіту й листя.
Друга строфа. Дерева ждуть у зав’язі «благодатної вологи» — дощу. Весна показана як людина, що тримає дар у руках.
Третя строфа. Починаються прикмети. На траві немає роси, над селом стелиться дим, а ластівка літає так низько, що черкає землю крилом. Усе це народні ознаки близької грози.
Четверта строфа. Горобці купаються в сухому піску, ніби діти у ставку. Така картина зрозуміла навіть малому.
П’ята строфа. Поет повідомляє, що гроза йде з-за гір, і радить «примічати». Небокрай темніє від хмар, схожих на чорне пір’я великих птахів.
Шоста строфа. Прокочується грім, а блискавки блищать, як шаблі. Земля притихла, і від неї пахне морем та озоном.
Аналіз твору
Епіграф. Перед віршем поставлено рядок про те, що треба спостерігати прикмети. Він ніби пояснює задум: поет сам спостерігає й просить читача робити так само.
Спостережливість. Автор не вигадує, а називає те, що справді видно перед грозою: нема роси, птахи низько літають, дим стелиться. Це народні прикмети, і вони точні.
Наростання. Вірш починається спокійно, з картини дерев, а закінчується громом і блискавками. Таке наростання створює напругу. Кожна наступна строфа — крок до грози.
Образи. Блискавки «грають», як шаблі, хмари схожі на птахів, весна дає воду «з рук». Це метафори й уособлення, що допомагають побачити природу живою.
Запах озону. Озон — газ із особливим свіжим запахом, який відчувається після грози. Рильський передає не лише картину, а й запах.
Віршована форма. Вірш написано чотиристопним хореєм: рядки по 8 і 7 складів чергуються. Рими перехресні (абаб). Ритм рівний, але в кінці звучить урочисто.
Слова. Зав’язь — маленький плід. Благодатний — добрий, корисний. Верхогір’я — верхів’я гір. Небокрай — лінія, де небо стикається із землею. Озон — газ із запахом свіжості, що з’являється під час грози. Примічати — помічати.
Головна думка. Природа розповідає про свої зміни прикметами, і вміння їх бачити робить людину уважною. Гроза — не страшна, а очищувальна.
Цитати для твору
-
«Йде гроза з-за верхогір'я...»
головна подія вірша
-
«Грають блискавок шаблі»
блискавки — як шаблі
-
«Пахне морем — і озоном»
запах після грому
Художні засоби
- Епіграф
- перед віршем стоїть епіграф із Пушкіна про те, що треба спостерігати прикмети — він задає тему вірша
- Персоніфікація
- дерева «йдуть» у повінь, ждуть вологи «з рук дозрілої весни»; блискавки «грають»
- Метафора
- «повінь лагідна» цвіту; «чорних птиць імлисте пір’я» — хмари
- Порівняння
- горобці в піску — «ніби діти у ставку»; блискавки — «шаблі»
- Епітети
- «благодатна волога», «розтривожене крило», «імлисте пір’я», «притихла земля»
- Звуко- й запахопис
- «прокотився грім з розгоном»; «пахне морем — і озоном»
- Градація
- прикмети розгортаються від тихих (роса, дим) до гучних (грім)
План твору
- Дерева після цвітіння
- Чекання вологи
- Прикмети: роса, дим, ластівка
- Горобці в піску
- Темніє небокрай
- Грім і блискавки
- Запах озону
Перевір себе
6 питань. Відповіді перевіряються одразу — нічого нікуди не надсилається.
1. Де й коли написано вірш?
2. Чого чекають дерева у зав’язі?
3. Яка прикмета грози з’являється над селом?
4. Що робить ластівка?
5. Де купаються горобці?
6. Чим пахне земля після грому?
Читацький щоденник
Готова основа запису. Допиши своє враження й скопіюй у зошит — останній рядок має бути твоїм, а не чужим.
- Автор
- Максим Рильський
- Назва
- Перед грозою
- Жанр
- пейзажна лірика (вірш-спостереження)
- Настрій вірша
- очікувально-напружена, світла; наприкінці — урочиста
- Про що
- Дерева після квітневої роботи й травневого цвіту чекають благодатної вологи. Поет перелічує прикмети: на траві немає роси, дим стелиться над селом, ластівка черкає землю крилом, горобці купаються в піску. Потім небокрай затемнюють чорні хмари, грім прокочується, блискавки грають, і земля пахне морем та озоном.