Л

Перед грозою

Максим Рильський

пейзажна лірика (вірш-спостереження) 5 клас

Паспорт твору

Автор
Максим Рильський
Рік
3 червня 1955 року, Київ (так датовано вірш у тексті)
Жанр
пейзажна лірика (вірш-спостереження)
Тема
ознаки наближення літньої грози: дерева чекають вологи, ластівка черкає землю, горобці купаються в піску, затемнюється небокрай, прокочується грім
Ідея
природа дає людині знаки, які легко прочитати, якщо уважно дивитись; краса грози — у напруженому чеканні й очищенні землі
Композиція
шість катренів, що йдуть по наростанню: дерева після цвітіння → чекання вологи → прикмети грози в природі → птахи й діти → хмари → гроза починається
Конфлікт
відсутній; вірш — спостереження за природою в мить чекання
Місце і час дії
село й околиці, пізня весна — початок літа

Віршознавчий паспорт

Вид лірики
пейзажна лірика
Віршовий розмір
чотиристопний хорей: рядки по 8 складів (жіноче закінчення) чергуються з рядками по 7 складів (чоловіче)
Римування
перехресне (абаб): «квітні — передлітні», «маю — свою»; жіночі й чоловічі рими чергуються
Строфа
шість катренів (чотиривіршів); усього 24 рядки
Ліричний герой
уважний спостерігач природи, який читає прикмети й закликає читача також «примічати»
Тональність
очікувально-напружена, світла; наприкінці — урочиста

Про цю сторінку. Автор вірша, Максим Рильський, помер 1964 року, тож його твори ще під охороною права. Тут наведено лише короткі цитати, а повний текст читай у підручнику.

Про що цей вірш

Вірш розповідає про мить перед літньою грозою. Автор радить уважно спостерігати прикмети, і сам їх показує. Дерева, які вже відцвіли, чекають на дощ. Роси на траві немає, над селом стелиться дим, ластівки літають низько, а горобці занурюються в пісок, мов діти у ставку. Навіть малий може зрозуміти, що наближається гроза.

А потім небокрай затемнюють хмари, схожі на птахів із імлистим пір’ям. Лунає грім, блискавки «грають», а земля пахне морем і озоном.

Розбір за строфами

Перша строфа. Дерева, що «натрудившися у квітні» й відцвіли в травні, ніби самі «йдуть» у літо. Поет називає їхній стан «лагідною повінню»: це розлив цвіту й листя.

Друга строфа. Дерева ждуть у зав’язі «благодатної вологи» — дощу. Весна показана як людина, що тримає дар у руках.

Третя строфа. Починаються прикмети. На траві немає роси, над селом стелиться дим, а ластівка літає так низько, що черкає землю крилом. Усе це народні ознаки близької грози.

Четверта строфа. Горобці купаються в сухому піску, ніби діти у ставку. Така картина зрозуміла навіть малому.

П’ята строфа. Поет повідомляє, що гроза йде з-за гір, і радить «примічати». Небокрай темніє від хмар, схожих на чорне пір’я великих птахів.

Шоста строфа. Прокочується грім, а блискавки блищать, як шаблі. Земля притихла, і від неї пахне морем та озоном.

Аналіз твору

Епіграф. Перед віршем поставлено рядок про те, що треба спостерігати прикмети. Він ніби пояснює задум: поет сам спостерігає й просить читача робити так само.

Спостережливість. Автор не вигадує, а називає те, що справді видно перед грозою: нема роси, птахи низько літають, дим стелиться. Це народні прикмети, і вони точні.

Наростання. Вірш починається спокійно, з картини дерев, а закінчується громом і блискавками. Таке наростання створює напругу. Кожна наступна строфа — крок до грози.

Образи. Блискавки «грають», як шаблі, хмари схожі на птахів, весна дає воду «з рук». Це метафори й уособлення, що допомагають побачити природу живою.

Запах озону. Озон — газ із особливим свіжим запахом, який відчувається після грози. Рильський передає не лише картину, а й запах.

Віршована форма. Вірш написано чотиристопним хореєм: рядки по 8 і 7 складів чергуються. Рими перехресні (абаб). Ритм рівний, але в кінці звучить урочисто.

Слова. Зав’язь — маленький плід. Благодатний — добрий, корисний. Верхогір’я — верхів’я гір. Небокрай — лінія, де небо стикається із землею. Озон — газ із запахом свіжості, що з’являється під час грози. Примічати — помічати.

Головна думка. Природа розповідає про свої зміни прикметами, і вміння їх бачити робить людину уважною. Гроза — не страшна, а очищувальна.

Цитати для твору

  • «Йде гроза з-за верхогір'я...»

    головна подія вірша

  • «Грають блискавок шаблі»

    блискавки — як шаблі

  • «Пахне морем — і озоном»

    запах після грому

Художні засоби

Епіграф
перед віршем стоїть епіграф із Пушкіна про те, що треба спостерігати прикмети — він задає тему вірша
Персоніфікація
дерева «йдуть» у повінь, ждуть вологи «з рук дозрілої весни»; блискавки «грають»
Метафора
«повінь лагідна» цвіту; «чорних птиць імлисте пір’я» — хмари
Порівняння
горобці в піску — «ніби діти у ставку»; блискавки — «шаблі»
Епітети
«благодатна волога», «розтривожене крило», «імлисте пір’я», «притихла земля»
Звуко- й запахопис
«прокотився грім з розгоном»; «пахне морем — і озоном»
Градація
прикмети розгортаються від тихих (роса, дим) до гучних (грім)

План твору

  1. Дерева після цвітіння
  2. Чекання вологи
  3. Прикмети: роса, дим, ластівка
  4. Горобці в піску
  5. Темніє небокрай
  6. Грім і блискавки
  7. Запах озону

Перевір себе

6 питань. Відповіді перевіряються одразу — нічого нікуди не надсилається.

1. Де й коли написано вірш?

2. Чого чекають дерева у зав’язі?

3. Яка прикмета грози з’являється над селом?

4. Що робить ластівка?

5. Де купаються горобці?

6. Чим пахне земля після грому?

Читацький щоденник

Готова основа запису. Допиши своє враження й скопіюй у зошит — останній рядок має бути твоїм, а не чужим.

Автор
Максим Рильський
Назва
Перед грозою
Жанр
пейзажна лірика (вірш-спостереження)
Настрій вірша
очікувально-напружена, світла; наприкінці — урочиста
Про що
Дерева після квітневої роботи й травневого цвіту чекають благодатної вологи. Поет перелічує прикмети: на траві немає роси, дим стелиться над селом, ластівка черкає землю крилом, горобці купаються в піску. Потім небокрай затемнюють чорні хмари, грім прокочується, блискавки грають, і земля пахне морем та озоном.