Про правду і кривду

Стислий переказ

Колись жили два брати: один багатий, а другий бідний. Бідний помер, а його син залишився жити так само бідно. Якось він запитав у багатого дядька: як краще жити — правдою чи неправдою? Дядько відповів, що правди тепер немає, а є лише кривда. Небіж не погодився й запропонував парі: спитати трьох зустрічних. Хто виграє, той забере худобу.

Зустрічні були такі: чоловік із заробітків, пан і піп. Усі троє однаково відповіли: «Краще жити кривдою, аніж правдою». Дядько тричі радів і забрав усю небожеву худобу. Небіж лишився голий і голодний.

У відчаї він пішов у ліс, але там побачив вовка й виліз на дерево. На дерево зійшлися чорти й почали хвалитися, що накоїли: у пана греблю не вгатити, у місті висохла вода, у короля тяжко хвора дочка. Їхній ватаг сказав кожному, як усе це виправити. Небіж усе почув.

Він одразу вирушив до тих місць. Угатив панську греблю, за що дістав гроші, коней і коляску. У місті, де не було води, викопав кущ калини, і вода потекла. А королівну вилікував, за що король віддав за нього дочку й залишив йому королівство. Так небіж став королем.

Через кілька років до нього приїхав багатий купець — це був дядько. Король упізнав його й сказав: правда кривду переважила. Він пробачив дядька й подарував йому два кораблі з добром. Але дядько заздрив, пішов у той самий ліс, щоб повіситися, як колись небіж, і його схопили чортяки й почепили на високій гілці.

Докладний переказ за частинами

1. Суперечка про правду. Небіж живе бідно й питає дядька, чим краще жити. Дядько відмахується: де тепер знайдеш правду? Але небіж стоїть на своєму: «Є правда — правдою краще жити». Дядько кличе до суду, а небіж пропонує інше: спитати трьох зустрічних. Він сам ставить умову: якщо переможе дядькова правда, вся худоба піде дядькові, а якщо його — то дядькова худоба дістанеться йому.

2. Троє зустрічних. Спершу їм трапляється чоловік із заробітків, потім пан, потім піп. Небіж сподівається на пана («він грамотний і все знає») і на попа («на те він і духовний»), але й вони кажуть, що краще жити кривдою. Кожного разу дядько радісно вигукує, що це його правда: «оце раз», «оце вже і вдруге», «оце вже і втретє». Небіж віддає всю худобу, лишається голим, босим і голодним.

3. Ліс і чорти. Небіж у відчаї бере мотузку й іде в ліс. Проте, побачивши вовка, кидається на дерево, а мотузок забуває. На дереві він і чує, як зійшлися чорти. Кожен із них хвалиться своїм лихом. Один зробив так, що в пана не тримається гребля, і пан б’є своїх людей. Другий висушив воду в місті. Третій «поробив» королівні так, що її ніхто не може вилікувати. Ватаг слухає й до кожного лиха додає, як його виправити: три дерева навхрест, кущ калини посеред міста, «глухого кутка». Чорти дивуються його порадам: «Хто ж то чув, хто ж то й знав, що це так треба зробити!»

4. Три добрі справи. Небіж не певен, що чорти кажуть правду: «Може, це й правда». Він іде до пана й чесно домовляється: «А що дасте мені, як я вгачу?» Просить шість чоловік і три підводи, зрубує три дерева, кладе навхрест на греблю, і вона тримається. Потім їде до міста без води. По дорозі зустрічає бабусю, яка несе воду за тридцять верстов, і обіцяє: «Я от приїду у ваш город, наділю водою всіх». Бабуся біжить у місто, і городяни виходять назустріч з хлібом-сіллю. Небіж викопує кущ калини — і вода тече по всьому місту. Нарешті — королівство, де хвора дочка. Лікарі не допомагають, але небіж настругав глухого кутка й підкурив, і королівна за три дні одужала.

5. Король і упізнання. Король віддає небожеві дочку й обіцяє, що той буде королем після нього. Так і стається. Через кілька літ до короля приїздить купець проситися поторгувати. Король пізнає дядька, але не показує виду; його людям він наказує не відпускати купця. Коли той збирається їхати, король просить його до себе й розпитує: з якого ти королівства, з якого міста, як прозиваєшся. Тоді визнається, що він і є небіж.

6. Прощення й кінцівка. Король нагадує дядькові його слова: «Ти казав, що кривдою краще жити, ніж правдою. Отже, ні!» Розказує йому все, що пережив, і дарує два кораблі з добром, кажучи: «Я забуваю все те, що ти мені робив». Дядько їде додому й не може позбутися заздрості: чого й він не король. Він іде в той самий ліс, але чортяки схопили його та й почепили на найвищій гілці.

Аналіз твору

Жанр. Це народна казка. У шкільній класифікації її ставлять до соціально-побутових казок: у ній головне не чари, а стосунки людей — багатих і бідних, родичів, підданих і короля. Але в казці є й фантастичний епізод із чортами, тому межа між видами казок тут не така різка. Автора немає: казка передавалася з вуст у вуста. У різних записах слова трохи відрізняються («краще» — «лучче»), сюжет однаковий.

Головне питання: чим краще жити? Уся казка — це відповідь на питання, яке небіж ставить на початку. Спершу відповідають троє зустрічних, і вони помиляються. Тому казка й розповідає, як зміниться ця відповідь у житті.

Число три. У казці тричі повторюється те саме. Небіж питає трьох зустрічних. Дядько тричі радіє виграшу. Є три чорти й четвертий, їхній ватаг. Небіж робить три добрі справи. Такі повтори — прикмета народної казки: вони допомагають слухачеві запам’ятати й наростити напругу перед розв’язкою.

Образ небожа. Небіжеві щастить: він випадково підслухав чортів. Але перемагає він тому, що після цього діє чесно. Він не певен, що чорти кажуть правду, але вирішує спробувати: «Може, це й правда». Він не обманює пана й не вимагає зайвого, а відкрито домовляється про плату: «А що дасте мені, як я вгачу?» Допомагає він не лише панові, а й цілому місту та королівні. А коли дядько потрапляє йому в руки, він не мститься, а прощає. Ця чесність, працьовитість і доброта й означають «жити правдою».

Образ дядька. Дядько — не просто «поганий». Він ясно висловлює свою вірність кривді й справді виграє парі. Але він не витримує чужого успіху: побачивши небожа-короля, він лише заздрить. Саме заздрість веде його в ліс, і там його хапають чортяки. Підручник пропонує пов’язати дядька з приказкою «Заздрісна людина від чужого щастя сохне».

Чорти. У цій казці чорти — це не лише злі істоти. Вони самі розповідають про свої витівки й самі підказують, як їх виправити. Так казка показує, що зло нерідко хизується й видає себе. Важливо, що небіж допомагає людям, а не чортам: на греблі, де пан б’є працівників, у місті без води, у королівстві, де вмирає дівчина.

Епізод у лісі. Небіж іде в ліс із мотузкою, бо втратив надію. Казка не радить так вирішувати проблеми: одразу з’являється вовк, і герой рятується, а не завершує задумане. Якщо тобі коли-небудь стане дуже важко, не лишайся сам: поговори з дорослим, якому довіряєш.

Загадкове слово. Що таке «глухий куток», яким лікують королівну, казка не пояснює, і підручник теж. Це казкова умова: сюжету вона не заважає.

Головна думка. Правдою жити краще, ніж кривдою: чесність, допомога людям і милосердя врешті беруть гору над кривдою й заздрістю. Про це прямо каже небіж-король: «правда кривду переважила».