Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці

Про що ця пісня

Пісня починається з поради: «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, бо на вечорницях дівки-чарівниці!» Потім оповідач розповідає про дівчину, яка «чорнобривая» й «чарівниченька справедливая». За днями тижня вона діє: у неділю рано копає зілля, у понеділок полоще, у вівторок варить, у середу рано отруює Гриця. У четвер Гриць умирає, у п’ятницю його ховають.

У суботу рано мати б’є дочку й питає: «Нащо ти, дочко, Гриця отруїла?» Дочка відповідає, що не має жалю: «Нехай же Гриць разом та двох не кохає! Нехай він не буде ні їй, ні мені, нехай достанеться він сирій землі!» І прощається з Грицем: «Оце тобі, Грицю, я так ізробила, що через тебе мене мати била! Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата, — із чотирьох дощок дубовая хата!»

Розбір за частинами

Застереження (перші два рядки). Пісня починається зверненням до Гриця. Хто так каже, невідомо: можливо, оповідач, а можливо, подруги. «Чарівниці» — дівчата, що, за народним повір’ям, володіють чарами.

Дівчина (рядки 3–4). Про героїню сказано: «чорнобривая» і «чарівниченька справедливая». «Справедливая» — ключове слово. Дівчина не вважає себе злою: вона діє, бо вважає, що Гриць повинен бути покараний.

Тиждень (рядки 5–10). Неділя, понеділок, вівторок, середа — послідовні дії, кожна з яких відкриває шлях до наступної. Пісня майже не описує почуттів: кожен день — одна дія. Так створюється відчуття холодної, продуманої підготовки. У четвер і в п’ятницю дія прискорюється: «вже Гриць умер», його «поховали». Рядки лише називають факти.

Субота (рядки 11–14). Тут уперше з’являються голоси: мати «била» й питає, дочка відповідає. Слова «жаль ваги не має» можна розуміти по-різному (у редакції УкрЛібу сказано ясніше: «жалю в Вас не має», тобто в матері). Але головне пояснення дочка дає далі: «Нехай же Гриць разом та двох не кохає!»

Останні рядки (15–20). Дівчина говорить із покійним Грицем: «Оце тобі, Грицю, я так ізробила». Тут вона вже не одна з дівчат, а мовець від першої особи. Її остання фраза — «із чотирьох дощок дубовая хата» — це насмішка й вирок водночас: замість шлюбної хати Грицю дісталась труна.

Аналіз твору

Що це за жанр. У шкільних підручниках цю пісню друкують серед «Пісень Марусі Чурай»; вона має риси балади: є сюжет (передумова, вчинок, наслідок, розв’язка), діалог, драматичний кінець. Проте вона дуже коротка й побудована на повторах, як народна пісня.

Композиція. Час у пісні розкладено по днях тижня. Зростання напруги створюють не слова, а лічба днів: неділя, понеділок, вівторок, середа. Різкий перехід «Прийшов четвер — та вже Гриць умер» майже не супроводжується жодним поясненням. Це створює ефект швидкої розв’язки.

Що означає «справедливая». Дівчина не кається. Навпаки, вона твердить, що зробила те, що мусила. Тому питання «Як пояснити вчинок героїні твору? Чи можуть поєднуватися справжнє кохання й помста?» (це питання підручника) не має простої відповіді. Одні читачі кажуть, що любов і смерть коханого несумісні, інші бачать у ній біль зради, який доводить до злочину.

Чи є в пісні Гриць як особа. Гриць у тексті мовчить. Про нього говорять лише інші: «не ходи», «поховали», «нехай не буде». Це робить його безсловесним. Не сказано, чому він кохає двох; сказано лише, що це нестерпно для героїні.

Мова. Народнопоетичні форми: «ізробила», «заплата», «достанеться», «сирій землі». Слова «рано» й «зілля» повторюються, що надає розповіді ритуального ритму.

Варіанти тексту. Пісню друкують у кількох редакціях, тож вчити її треба за підручником свого класу. Наприклад, у підручнику О. Борзенка (Ранок, 2016) дівчина відповідає: «Ой, мати, мати, жаль ваги не має», а в редакції УкрЛібу й ukrlit.org — «Ой мамо, мамо, жалю в Вас не має…»; у підручнику останній рядок — «Із чотирьох дощок дубовая хата», у редакції УкрЛібу — «З чотирьох дощичок темненька хата…». У редакції УкрЛібу є ще два рядки про «чарівницю» («Котра дівчина чари добре знала…»), яких у підручнику немає. Тому цитувати треба за тим виданням, яке вчите.

Пісня й легенда. За легендою, героїня пісні — Маруся Чурай, що жила в Полтаві XVII століття й отруїла нареченого Гриця за зраду. Маруся Чурай залишається напівлегендарною постаттю: одні дослідники вважають її історичною особою, інші — літературною легендою; дізнатися більше можна на сторінці про неї. За переказом, історія лягла в основу драм, повістей і романів — від Ольги Кобилянської до Ліни Костенко.