Л

Хотіла б я піснею стати

Леся Українка

ліричний вірш; лірична мініатюра 8 клас напам’ять

Паспорт твору

Автор
Леся Українка
Рік
збірка «Думи і мрії» (Львів, 1899), цикл «Мелодії», який у виданні позначено 1893–1894 роками; точної дати написання джерела не дають, а «1899 рік» у довідниках — це рік виходу збірки
Жанр
ліричний вірш; лірична мініатюра
Літературний напрям
неоромантизм
Тема
бажання ліричної героїні стати піснею, яка вільно лине над світом і голосно розносить її мрії
Ідея
людська мрія й «щастя таємне» прагнуть голосу й простору; пісня дає їм те й те — вона ясніша за зорі й гучніша за море
Композиція
три катрени, у кожного своя крапка: у першому героїня називає бажання, у другому пісня рухається від зір до хвиль і моря, у третьому звучать самі мрії й порівняння «ясніші… гучніші»
Конфлікт
відкритого конфлікту немає: вірш будується на одному бажанні, яке розгортається, а не на боротьбі

Віршознавчий паспорт

Вид лірики
філософська й пейзажна лірика (поєднання)
Збірка, цикл
«Думи і мрії» (Львів, 1899), цикл «Мелодії»
Віршовий розмір
тристопний амфібрахій; рядки чергуються по 9 і 8 складів (жіноче й чоловіче закінчення)
Римування
перехресне (абаб): стати — літати, ясну — луну; зорі — прозорі, дзвінким — хибким; мрії — яснії, таємне — гучне
Строфа
три катрени
Ліричний герой
Героїня, яка говорить від першої особи («Хотіла б я») і мріє перетворитися на пісню. Вона нічого не розповідає про себе, окрім цього бажання: увесь її образ складається з того, ким і де вона хоче бути.
Тональність
світла, піднесена, мрійлива

Текст вірша

Хотіла б я піснею стати
У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по світі літати,
Щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під яснії зорі
Полинути співом дзвінким,
Упасти на хвилі прозорі,
Буяти над морем хибким.

Лунали б тоді мої мрії
І щастя моє таємне,
Ясніші, ніж зорі яснії,
Гучніші, ніж море гучне.

Про що цей вірш

Героїня уявляє, що могла б стати піснею. Не співати пісню, а стати нею: вільно облітати світ, а вітер нести її луну ще далі. Її пісня дістала б аж під зорі, впала б на прозорі хвилі, ширяла б над морем. І тоді залунали б її мрії й «щастя таємне», причому ясніші за зорі й гучніші за море.

Вірш короткий: усього дванадцять рядків, три катрени. Історії в ньому немає, є одне бажання й одне велике порівняння. Усе відбувається в умовному способі («хотіла б», «лунали б»), тож це вірш не про подію, а про те, чого героїня прагне і навіщо їй саме така доля.

Розбір строфа за строфою

Перший катрен: бажання. «Хотіла б я піснею стати / У сюю хвилину ясну» — вірш починається просто з бажання. «Сюю» — давня форма слова «цю». Героїня хоче не колись, а саме тепер, у цю ясну хвилину. Далі нанизуються два «щоб»: «щоб вільно по світі літати, щоб вітер розносив луну». Пісня не сидить на місці, вона літає, а вітер допомагає їй, розносить її відгомін по світу.

Другий катрен: політ. Пісня рухається вгору й вниз. Спершу «геть аж під яснії зорі / Полинути співом дзвінким» — угору, до найвищого. Потім «упасти на хвилі прозорі» — униз, до води. І нарешті «буяти над морем хибким» — над морем, яке хитається («хибким» — хистким). Слово «буяти» тут найлегше прочитати як «ширяти, вільно линути», але воно ще й несе відтінок повноти й сили. У цьому катрені три дієслова в невизначеній формі — «полинути», «упасти», «буяти» — й усі вони залежать від того самого «щоб» із першого катрена. Отже, три катрени з одного бажання: перший називає його, другий розгортає, третій показує, навіщо воно.

Третій катрен: мрії. «Лунали б тоді мої мрії / І щастя моє таємне». Тепер ми бачимо, що пісня — лише засіб. Мета — щоб залунали мрії й «щастя таємне», тобто те, що зазвичай ховається всередині. Фінальні рядки — порівняння: мрії й щастя «ясніші, ніж зорі яснії, / Гучніші, ніж море гучне». Спершу — світло, потім — голос, спершу — те, що вгорі, потім — те, що внизу. Так фінал повертає нас до двох просторів другого катрена: зір і моря.

Аналіз твору

Чому «стати піснею», а не «заспівати». Героїня не хоче співати, вона хоче бути піснею. Пісня має те, чого немає в людини: вона вільно ширяє й її несе вітер, вона не залежить від однієї хвилини й одного місця. Крім того, пісня, на відміну від слова сказаного, не належить лише тому, хто її склав: її переймають, розносять, повторюють. Тому бажання стати піснею — це бажання бути почутою далеко й довго.

Кожен катрен — одне речення. Прочитайте вірш уголос: крапка стоїть лише в кінці катрена, а всередині рядки тягнуться один із одного через «щоб». Другий катрен узагалі починається зі «щоб», тобто продовжує перший: бажання не обривається на крапці. Через це вірш звучить як один неперервний політ.

Що таке «щастя таємне». «Таємне» — тобто приховане, невимовлене. Виникає парадокс: щастя таємне, та воно ж має стати гучнішим за море. Тому вірш можна прочитати так: те, що людина не може сказати звичайними словами, можна сказати піснею. Тут Леся Українка нічого не пояснює, тож це саме прочитання, а не факт із тексту.

Світло й звук у фіналі. У двох останніх рядках мрії стають водночас видимими й чутними: вони «ясніші» (як світло) і «гучніші» (як звук). Це узагальнює всі образи вірша: зорі й хвилі — зорові, «луна», «співом дзвінким», «море гучне» — слухові.

Форми «яснії» та «сюю». Ці слова звучать по-давньому. Форма «яснії» потрібна для рими з «мрії», а «сюю» надає першому рядку урочистості. Разом вони наближають вірш до народної пісні, тож він і сам звучить як пісня, про яку в ньому мовиться.

Сусіди в циклі. У збірці «Думи і мрії» вірш стоїть у циклі «Мелодії» серед віршів про зорі й весну, які співає героїні (у попередніх двох віршах зорі байдужі, а весна співає про кохання й надії). Це не пояснює нашого вірша, але показує, що мотиви зір і пісні для Лесі Українки в цьому циклі — сусіди.

Головна думка. Мрія й «щастя таємне» шукають голосу; пісня, вільна й далека, дає їм і простір, і силу звучати.

Як вивчити напам’ять

Вірш маленький, але в ньому кілька пасток, і всі вони в словах, які легко «виправити» на сучасні.

  • Перший катрен запам’ятовується за двома «щоб»: вільно літати й вітер розносив луну. У другому рядку — саме «У сюю хвилину», а не «у цю».
  • Другий катрен — три дієслова підряд: полинути — упасти — буяти. Спочатку вгору, потім униз, потім над морем. І ще: «під яснії зорі», а не «під ясні».
  • Третій катрен — це порівняння, побудоване на парі слів: ясніші — яснії, гучніші — гучне. Кожен корінь звучить двічі, тож запам’ятайте дві пари — і третій катрен у вас.
  • Рими підкажуть слова: стати — літати, ясну — луну; зорі — прозорі, дзвінким — хибким; мрії — яснії, таємне — гучне.

У розділі «Напам’ять» цей вірш можна читати з прихованими рядками: показується лише перший рядок кожного катрена.

Цитати для твору

  • «Хотіла б я піснею стати / У сюю хвилину ясну»

    зачин: бажання й час, коли воно виникає, — «сюю» означає «цю»

  • «Щоб вільно по світі літати, / Щоб вітер розносив луну.»

    воля й вітер: пісня не належить одному місцю

  • «Щоб геть аж під яснії зорі / Полинути співом дзвінким»

    рух угору: пісня дістає до зір

  • «Упасти на хвилі прозорі, / Буяти над морем хибким.»

    рух униз і вшир: від зір до хвиль і моря

  • «Лунали б тоді мої мрії / І щастя моє таємне»

    поворот: пісня потрібна, щоб мрії й таємне щастя нарешті прозвучали

  • «Ясніші, ніж зорі яснії, / Гучніші, ніж море гучне.»

    фінал: мрії порівняно зі світлом зір і голосом моря

Художні засоби

Умовний спосіб
«Хотіла б», «Лунали б» — увесь вірш про можливе, а не про те, що вже є; воно існує лише в бажанні героїні
Анафора
рядки починаються зі «Щоб»: «Щоб вільно по світі літати, / Щоб вітер розносив луну. / Щоб геть аж під яснії зорі…» — бажання нанизуються одне на одне
Епітети
«хвилину ясну», «співом дзвінким», «хвилі прозорі», «морем хибким», «щастя таємне», «яснії зорі»
Порівняння
«Ясніші, ніж зорі яснії, / Гучніші, ніж море гучне» — мрії порівняно зі світлом і голосом; це вищий ступінь порівняння прикметників
Лексичний повтор
«ясніші… яснії», «гучніші… гучне» — те саме слово звучить двічі, і фінал стає майже заклинанням
Метафора
«Полинути співом» — героїня не співає, а сама стає піснею й летить; «вітер розносив луну» — вітер працює вісником
Інверсія (постпозиція означень)
«хвилину ясну», «співом дзвінким», «хвилі прозорі», «морем хибким», «щастя моє таємне» — прикметник стоїть після іменника, як у народній пісні
Зорові й слухові образи
зорові: «зорі яснії», «хвилі прозорі»; слухові: «луна», «співом дзвінким», «море гучне»; світло й звук зведено разом
Народнопісенна форма
«яснії» замість «ясні» (тут воно й потрібне для рими з «мрії»), «сюю» замість «цю»: слова звучать трохи по-давньому, як у пісні

План твору

  1. Де вірш стоїть у збірці й циклі, яка в нього дата
  2. Перший катрен: бажання стати піснею, «вітер розносив луну»
  3. Другий катрен: політ від зір до хвиль і моря
  4. Третій катрен: мрії й «щастя таємне», порівняння з зорями й морем
  5. Розмір, римування, повтори й народнопісенні форми
  6. Чому героїня хоче стати саме піснею

Теми творів за цим текстом

На кожній сторінці — план, цитати і 3 готові варіанти.

Перевір себе

8 питань. Відповіді перевіряються одразу — нічого нікуди не надсилається.

1. Ким мріє стати героїня вірша?

2. Що означає слово «сюю» у рядку «У сюю хвилину ясну»?

3. Що робить вітер, коли героїня стає піснею?

4. Куди лине пісня в другому катрені?

5. З чим у фіналі порівняно мрії героїні?

6. Яким розміром написано вірш?

7. Як римуються рядки в катренах?

8. До якої збірки й циклу належить вірш?