Хлопчик-Зірка

Стислий переказ

Зимовою ніччю двоє бідних дроворубів повертаються через ліс додому. Раптом із неба падає яскрава зірка, і за вербами вони знаходять золотий плащ, розшитий зорями. У ньому спить маленька дитина. Один дроворуб хоче покинути її, бо вони бідні, але другий забирає хлопчика додому й називає його Хлопчиком-Зіркою.

Хлопчик росте вродливим, але гордим і жорстоким. Він вважає себе вищим за інших, бо прийшов нібито із зірки, кидає каміння в жебраків і прокажених, а одного разу виколює очі кротові. Старий священик і дроворуб марно його повчають.

Одного дня в село приходить жебрачка в подертому одязі. Вона впізнає в Хлопчикові-Зірці свого загубленого сина, але він зневажає її й проганяє. Невдовзі товариші проганяють його, а в колодязі він бачить жаб’яче обличчя й тіло в лусці. Він розуміє свою провину й іде шукати матір, щоб попросити пробачення.

Три роки він мандрує світом, потім потрапляє в рабство до злого Чаклуна, який змушує його шукати в лісі три монети. Хлопчикові допомагає Заєць, якого він визволив із пастки, а кожну монету хлопчик віддає прокаженому біля брами, хоч знає, що за це його чекає покарання.

Тоді краса повертається до нього, жителі міста вітають його як повелителя, але він відмовляється від корони й іде шукати матір. Він знаходить її в натовпі поруч із прокаженим, падає на коліна й просить прощення. Жебрачка й прокажений виявляються королевою й королем. Хлопчик-Зірка стає володарем міста й править справедливо, але надто великі були його страждання, тож він правив недовго.

Докладний переказ за розділами

Казка не поділена на розділи, тому переказ розбито на частини за подіями.

Зимовий ліс і знахідка

Двоє бідних дроворубів повертаються додому крізь морозний ліс. На початку звучить кумедна розмова звірів і птахів: Вовк лютує на «уряд» через мороз, Горлиці вважають сніг весільною сукнею Землі, Дятел міркує як філософ, а Сови радіють холоду. Дроворуби на мить губляться, але вірять у доброго Святого Мартіна, повертаються по своїх слідах і виходять до вогнів села.

Радість змінюється сумом, коли вони згадують про свою бідність. Тоді з неба падає яскрава зірка. Дроворуби вирішують, що це горщик золота, і біжать до місця її падіння. Один із них добігає першим і знаходить золотий плащ із зірками, згорнутий у складки. Коли приходить другий, вони розгортають його й бачать маленьку дитину.

Рішення дроворуба

Один із чоловіків хоче залишити дитину, бо в нього й так не вистачає хліба. Але другий відповідає, що залишити її в снігу було б великим злом. Коли вони підходять до села, товариш вимагає ділити плащ, але дроворуб відповідає, що плащ належить дитині. Дружина дроворуба спершу сердито кричить, що в них немає чим годувати ще одного, але слова чоловіка про черстве серце зворушують її, і вона плаче. Дитину кладуть поруч із їхнім меншим малюком, а золотий плащ і бурштиновий ланцюжок ховають у скриню.

Краса й гординя

Хлопчик-Зірка росте разом із дітьми дроворуба, але вирізняється красою: він білий і тендітний, а його кучері нагадують золотий нарцис. Проте краса обернулася для нього злом: він став гордим, жорстоким і егоїстичним. Він зневажає селянських дітей, називає їх слугами, а до бідних, сліпих і покалічених не має жалю. Влітку він любить лежати біля колодязя й милуватися своїм відображенням.

Дроворуб із дружиною повчають його, а старий священик закликає любити все живе. Але хлопчик не слухає, а діти, яких він підпорядкував, за ним повторюють: сміються, коли він виколює кротові очі й кидає каміння в прокаженого.

Жебрачка під каштаном

Одного дня під каштаном сідає перепочити жебрачка в подертому одязі. Хлопчик-Зірка наказує товаришам її прогнати й сам кидає в неї каміння. Дроворуб, який колов дрова, сварить його, але хлопчик відповідає, що не його син. Дроворуб згадує, що пожалів його ще в лісі, і жінка, почувши це, плаче й непритомніє.

У хаті вона розпитує, чи десять років тому дроворуб знайшов дитину, чи був на ній бурштиновий ланцюжок і золотий плащ. Він показує речі, і жінка впізнає їх: це її син, якого в лісі вкрали грабіжники. Дроворуб кличе хлопця, і жебрачка простягає до нього руки.

Зречення матері й кара

Хлопчик-Зірка зневажливо сміється й зізнається, що вважає себе дитиною зірки, а не жебрачки. Він просить її піти й каже, що поцілував би гадюку або жабу швидше, ніж її. Мати плаче й іде в ліс, а хлопчик знову біжить гратися. Але діти його висміюють і виганяють, бо він став гидким, як жаба.

У колодязі він бачить жаб’яче обличчя й гадючу луску. Він визнає свій гріх: зрікся матері, був гордим і жорстоким, тож піде шукати її й просити пробачення. Маленька донька дроворуба пропонує залишитися, але хлопчик відмовляється, бо мусить сам понести покарання.

Мандрівка лісом і світом

У лісі птахи й звірі тікають від нього, бо пам’ятають його жорстокість. Він питає про матір у Крота, Коноплянки й Білки. Кріт відповідає, що хлопчик його осліпив, Коноплянка — що підрізав їй крила, а Білка — що вбив її маму. Хлопчик плаче й просить пробачення в усіх створінь.

Три роки він мандрує селами, діти кидають у нього каміння, наймити його проганяють, і ніхто в світі не любить його. Автор підсумовує: жорстокий світ, у якому блукав хлопчик, створила його власна гординя.

Рабство в Чаклуна й три монети

Біля брами міста вартові глузують із нього й не пускають. Врешті старий чаклун із Лівії купує хлопчика як раба за ціну чаші солодкого вина й замикає його в темниці. Наступного дня Чаклун вимагає принести з лісу монету з білого золота й погрожує побоями.

У лісі хлопчик шукає цілий день, але натрапляє на Зайця, що потрапив у мисливську пастку. Хлопчик звільняє його, хоч сам раб, а Заєць показує дупло дуба, де лежить біла монета. Біля міської брами сидить прокажений, який просить милостині. Хлопчик-Зірка спершу відмовляє, але потім віддає йому монету. Чаклун б’є його за невиконане завдання й кидає в темницю.

Наступного дня повторюється те саме з жовтою монетою, яку Заєць знаходить на дні озера. Хлопчик знову віддає її прокаженому й знову його б’ють. Третього дня Чаклун обіцяє відпустити хлопчика, якщо той принесе червону монету, а якщо ні — вбити. Заєць показує печеру, де лежить червона монета, і хлопчик віддає її прокаженому, кажучи, що тому вона потрібніша.

Повернення краси й відмова від корони

Коли хлопчик проходить крізь браму, вартові шанобливо вклоняються й кажуть, що він красивий. Він не вірить і думає, що з нього глузують. Священики й урядовці зустрічають його як давно очікуваного володаря й хочуть вручити корону. Він відмовляється й каже, що спершу мусить знайти матір і просити пробачення.

Йдучи вулицею, він бачить жебрачку-матір, а поруч із нею прокаженого. Він падає на коліна, цілує рани на ногах матері й просить прийняти його. Прокажений мовчить, але жебрачка кладе руку на голову хлопчика й каже встати. Те саме каже прокажений. Хлопчик підводиться й бачить, що перед ним король і королева.

Фінал

Королева каже, що прокажений — його батько, якому він допомагав, а король — що жебрачка — його мати, чиї ноги він обмив слізьми. Хлопчика-Зірку вводять у палац і вінчають на царство. Він правив справедливо й милосердно: вигнав Чаклуна, послав подарунки дроворубові, не терпів жорстокості до тварин і птахів, давав хліб і одяг бідним. Але правив він недовго, і через три роки помер. Його наступник був жорстоким.

Аналіз твору

Про що казка

На перший погляд це казка про хлопчика, який знайшов матір. Насправді вона про те, як гординя робить людину жорстокою, а страждання й милосердя — людяною. Хлопчик-Зірка вродливий і вважає, що краса дає йому право гнобити інших. Лише коли краса зникає, він бачить світ іншими очима.

Головна ідея: справжня краса — у доброті. У фіналі Хлопчик-Зірка знову вродливий, але вже не тому, що має гарне обличчя: він став милосердним. До речі, найкращі вчинки він робить саме тоді, коли виглядає потворним: звільняє Зайця, тричі віддає монети прокаженому, визнає свою вину.

Образ Хлопчика-Зірки

Автор показує зміну героя крок за кроком. Спочатку хлопчик — гордий і жорстокий: його жорстокість стає дедалі більшою, від каміння в жебраків до відмови від матері. Потім настає кара: його обличчя стає жаб’ячим, і ніхто не жаліє його. Поступово він розуміє, що жорстокий світ навколо створив він сам. Далі — випробування: рабство, пошуки монет, три милосердні вчинки. І нарешті — зміна: він відмовляється від корони, поки не просить прощення в матері.

Цікаво, що милосердя Хлопчика-Зірки не пов’язане з очікуванням нагороди. Коли він віддає прокаженому монети, він знає, що чаклун його знову поб’є. Саме тоді він проходить головне випробування.

Краса зовнішня й внутрішня

У цій казці тема краси особливо наочна. Спочатку краса хлопчика описується пишно: кучері як пелюстки золотого нарцису, очі як фіалки. Але ці прикраси ховають порожнечу: «його краса обернулася злом для нього». Коли він стає потворним, його внутрішній світ, навпаки, збагачується. Він просить пробачення, плаче, терпить рабство й усе одно допомагає тим, хто слабший. А коли краса повертається, сам хлопчик бачить у своїх очах щось, чого там раніше не було.

Фольклорні елементи й авторська казка

Хоча «Хлопчик-Зірка» — літературна казка, вона збудована за законами народної. Тут є зачин, число три (три монети, три милосердні вчинки, три роки мандрів), чарівний помічник (Заєць), випробування, чудесне перетворення й впізнавання за речами. Але автор додає й власне: психологізм (ми бачимо, що відчуває хлопчик), гумор (розмова звірів на початку) і сумний фінал. У народній казці після перемоги герой живе довго й щасливо, а в Уайльда правління Хлопчика-Зірки коротке, бо його страждання були надто великими, а наступник виявився жорстоким.

Любов до матері

Один із центральних мотивів казки — мати. Вона шукає сина по всьому світу, не гнівається на нього й не просить нічого, окрім любові. А син, що відрікся від неї, змушений пройти довгий шлях, щоб повернути її прощення. У фіналі є простий і сильний жест: мати кладе руку на його голову й каже: «Устань». Прощення в казці — не покарання, а допомога піднятися.

Оригінал і переклад

Казку написано англійською й надруковано в збірці «Гранатовий будиночок» (A House of Pomegranates). Українською її перекладали, зокрема, Марина Зуєнко й Ілько Корунець (за Вікіпедією); цей розбір написано за перекладом Марини Зуєнко з УкрЛібу. Назву й імена в різних перекладах можна побачити по-різному. Також прізвище автора в українській пишуть то Уайльд (за програмою), то Вайлд, і це той самий письменник. Для теорії літератури це хороший приклад поняття «оригінал і переклад»: перекладач вибирає слова, і тому в різних виданнях казка звучить не однаково.