Л

Балада про соняшник

Іван Драч

балада (ліро-епічна поезія, авангардна, сюрреалістична за образністю) 11 клас

Паспорт твору

Автор
Іван Драч
Рік
1962; увійшла до першої збірки поета «Соняшник», яка й отримала свою назву від цього вірша
Жанр
балада (ліро-епічна поезія, авангардна, сюрреалістична за образністю)
Літературний напрям
шістдесятництво; поетичний авангард, відхід від канонів соцреалізму
Тема
народження людини-творця, людини-поета: хлопчик, зачарований сонцем, сам стає соняшником
Ідея
поет повинен прагнути до високого й прекрасного (сонця), водночас лишаючись укоріненим у рідному ґрунті (соняшник тягнеться до сонця, але коренем тримається землі)
Композиція
неструктурований на строфи верлібр: розгорнута метафорична розповідь про хлопчика, що зустрічає сонце-велосипедиста, і коротка фінальна строфа-звернення до Поезії, де розкривається сенс метафори

Віршознавчий паспорт

Вид лірики
філософська лірика (про природу творчості)
Збірка, цикл
«Соняшник» (1962)
Віршовий розмір
верлібр (вільний вірш) без сталого розміру
Римування
без рими
Строфа
астрофічна будова: суцільний текст-розповідь і коротка фінальна строфа-звернення
Ліричний герой
Ліричний герой розчиняється в образній розповіді про хлопчика, який на очах перетворюється на соняшника, — а в фіналі прямо ототожнює себе, поета, з тим самим хлопчиком, зачарованим сонцем-Поезією.
Тональність
від грайливого, майже дитячого захвату — до урочистого, майже маніфестного звернення у фіналі

Про що цей вірш

«Балада про соняшник» — вірш зі збірки Івана Драча «Соняшник» (1962), що дала збірці й назву. Це один із програмних текстів шістдесятництва: короткий, написаний вільним віршем без рими, він побудований на одній розгорнутій метафорі — соняшник постає живим хлопчиком, який закохується в сонце і зрештою сам стає соняшником.

Формально це «балада» — жанр, що передбачає сюжетність і фантастичний елемент, — але Драч використовує його по-новому: замість похмурого народного сюжету тут дитяча, майже казкова історія про народження творчої особистості.

Розбір твору

Соняшник-хлопчик. Вірш одразу зламує звичне сприйняття: «В соняшника були руки і ноги, / Було тіло, шорстке і зелене». Замість опису рослини читач отримує портрет живого хлопчика, який бігає наввипередки з вітром, лазить по грушах, купається біля млина, стріляє з рогатки, — цілком буденне, впізнаване дитинство.

Зустріч із сонцем. Кульмінація настає раптово: «І раптом побачив сонце, / Красиве засмагле сонце» — сонце теж уособлене, показане хлопцем на велосипеді, «в золотих переливах кучерів», «у червоній сорочці навипуск». Це не астрономічне світило, а близький, майже казковий персонаж — і саме тому зустріч виглядає не міфом, а живою дитячою пригодою.

Німе захоплення. «І застиг він на роки й століття / В золотому німому захопленні» — гіпербола «на роки й століття» показує, що йдеться не про секунду здивування, а про доленосну мить, яка визначає все подальше життя героя. Наївне прохання «Дайте покататися, дядьку!» — це мова дитини, яка ще не знає, що прагне не покататися на велосипеді, а стати частиною чогось більшого за себе.

Аналіз твору

Розгадка метафори у фіналі. Останні чотири рядки різко змінюють тон: «Поезіє, сонце моє оранжеве! / Щомиті якийсь хлопчисько / Відкриває тебе для себе, / Щоб стати навіки соняшником». Тут з’ясовується, що вся попередня розповідь — метафора мистецького покликання: хлопчик, зачарований сонцем, — це будь-який майбутній поет, зачарований Поезією.

Символіка сонця й соняшника. Соняшник як рослина в природі буквально повертається за сонцем протягом дня — цю природну особливість Драч перетворює на образ митця, що завжди тягнеться до високого й прекрасного (сонця-Поезії), лишаючись водночас укоріненим у землі (адже соняшник не відривається від ґрунту, а тільки повертає до світла голову).

Чому це «балада» шістдесятництва. Вибір фантастичного, метафоричного сюжету замість прямої оповіді, відмова від рими й канонічного розміру, зухвале очуднення звичного (сонце — не небесне тіло, а хлопець на велосипеді) — усе це прикмети поетичного авангарду 1960-х, який свідомо відходив від соцреалістичного канону однозначності й прямолінійності.

Чому текст досі актуальний. «Балада про соняшник» лишається одним із найяскравіших прикладів того, як шістдесятники писали про творчість не абстрактно-пафосно, а через живий, майже дитячий образ: кожен, хто колись «відкрив для себе» мистецтво чи власне покликання, впізнає в цьому вірші себе.

Цитати для твору

  • «В соняшника були руки і ноги, / Було тіло, шорстке і зелене. / Він бігав наввипередки з вітром...»

    початок: соняшник описаний як живий хлопчик, а не рослина, — ключовий прийом усього вірша

  • «І раптом побачив сонце, / Красиве засмагле сонце,- / В золотих переливах кучерів, / У червоній сорочці навипуск, / Що їхало на велосипеді...»

    кульмінація зустрічі: сонце показане не небесним тілом, а живим хлопцем на велосипеді

  • «— Дайте покататися, дядьку! / А ні, то візьміть хоч на раму. / Дядьку, хіба вам шкода?!»

    дитяче благання — момент, коли хлопчик остаточно зачарований сонцем

  • «Поезіє, сонце моє оранжеве! / Щомиті якийсь хлопчисько / Відкриває тебе для себе, / Щоб стати навіки соняшником.»

    фінал-розгадка: стає ясно, що вся розповідь про хлопчика й сонце — метафора народження поета

Художні засоби

Розгорнута метафора
увесь вірш — одна метафора: соняшник = хлопчик, сонце = і небесне світило, і символ поезії, творчого покликання
Уособлення
соняшник наділений руками, ногами, тілом, здатністю бігати й лазити по деревах — рослина цілком очеловечена
Сонце-персонаж
сонце описане як живий хлопець на велосипеді, «в золотих переливах кучерів», «у червоній сорочці навипуск» — не абстрактний символ, а майже казковий герой
Верлібр
вірш написаний вільним віршем без рими й сталого розміру — форма, що підкреслює розкутість, невимушеність авангардної образності
Пряме звертання (апостроф)
фінальне «Поезіє, сонце моє оранжеве!» — прямий вихід з розповіді в авторську, ліричну площину, де метафора розкривається
Композиційний контраст
розгорнута, майже казкова оповідь і різкий, стислий фінал-висновок — раптовий перехід від образу до прямого смислу

План твору

  1. Соняшник як хлопчик: буденні дитячі забави
  2. Зустріч із сонцем-велосипедистом
  3. Німе захоплення і благання прокататися
  4. Фінальне звернення до Поезії: розгадка метафори
  5. Символіка сонця й соняшника: прагнення до високого, укоріненість у землі

Теми творів за цим текстом

На кожній сторінці — план, цитати і 3 готові варіанти.

Перевір себе

6 питань. Відповіді перевіряються одразу — нічого нікуди не надсилається.

1. Яким постає соняшник на початку вірша?

2. Яким показане сонце у вірші?

3. Про що хлопчик благає сонце?

4. До кого звернені останні рядки вірша?

5. Яким віршовим розміром написана балада?

6. У яку збірку ввійшла «Балада про соняшник» і як вона на неї вплинула?