Яку роль відіграє народ у драмі-казці «Микита Кожум’яка»

У драмі-казці «Микита Кожум’яка» народ відіграє важливу роль. Спочатку воєводи не наважуються битися із Змієм, і лише прості люди готові боротися.

Дівчина при Княгині вірить, що Змія можна здолати: «Нехай страшні народні муки, — а ще страшніш народний гнів». Старий Дід розповідає князеві про свого сина Микиту. А діти просять його піти на двобій.

У кінці на майдані збирається юрба. Люди переживають за Микиту й радіють його перемозі: «Слава, слава Микиті!».

Ще й діти в драмі — також народ: це вони врешті умовили Микиту погодитись. Отже, народ у драмі — не лише глядач. Він і підтримка, й сила, яка допомагає перемогти зло.

У драмі-казці Олександра Олеся «Микита Кожум’яка» народ показано в різних образах: Дівчина, Дід, діти, юрба на майдані. Усі вони разом утворюють головну силу твору.

На початку лише Дівчина відчуває цю силу. Вона каже Княгині: хай Змій має залізні руки, але «ще страшніш народний гнів». Це думка автора: зло може здаватися сильним, але народ сильніший.

Далі, на раді, князь і воєводи безсилі. Воєводи голосно говорять, але ніхто не наважується вийти. Тоді Князь згадує: «Але є ще в нас орли... А в мужицькій простій хаті!» Допомога прийшла від людей із народу.

Особливе місце займають діти. Вони не мають влади, але саме їхнє щире прохання змушує Микиту піти на двобій.

У четвертій картині народ збирається на майдані. Люди говорять голосами, ніби хор: хвилюються, переживають, радіють. Нарешті кричать: «Слава, слава Микиті!»

Цікаво, що кожна група має свою роль: Дівчина — віру, Дід — пораду, діти — щире прохання, юрба — підтримку й славу. Разом вони складаються в образ цілого народу.

Отже, народ у драмі діє разом із героєм: підтримує його, вірить у нього й святкує перемогу.

Мені цікаво, що в цій драмі-казці головні події робить не Князь і не воєводи, а звичайні люди. Дівчина, Дід, діти, Микита — усі вони з народу.

Мені здається, що автор хотів показати: коли керівники безпорадні, на допомогу приходять прості люди. Вони не бояться й не вимагають нагород.

Мені також сподобалася юрба на майдані. Усі переживають, дивляться, піднімаються на дерева. Це схоже на те, як ми вболіваємо на змаганнях.

Мабуть, тому драма й закінчується голосом юрби, а не словами героя. Тому, на мою думку, народ у драмі-казці — це головний герой, поруч із Микитою.