Як змінився Кай після того, як скалки дзеркала потрапили йому в око й серце?

До того як скалки дзеркала потрапили в очі й серце, Кай був звичайним добрим хлопчиком. Він дружив із Гердою, любив сад із трояндами й слухав бабусині розповіді.

Але одного дня він раптом скрикнув: «Мене щось кольнуло в серце, і щось упало в око!». Відтоді Кай змінився. Він вирвав троянди, сказав, що вони погані, і став дражнити Герду й бабусю.

Скалки зробили його злим і холодним. Коли Снігова Королева забрала його, він навіть не згадував про дім.

Але Герда знайшла Кая, її сльози розтопили серце, і скалка витекла з ока. Кай знову став добрим.

У казці Андерсена «Снігова королева» Кай дуже змінюється, коли скалки чарівного дзеркала потрапляють йому в око й серце. Як саме?

Спершу Кай — добрий хлопчик, який любить сад на даху, бабусині розповіді й друга Герду. Але одного дня він скрикує: «Мене щось кольнуло в серце, і щось упало в око!». Виглядає, ніби нічого не сталося, та скалки лишилися.

Тепер Кай бачить усе навиворіт. Він каже: «Цю троянду точить черв’як!» і вириває квіти, штовхає ящики, сміється з книжок. Автор зазначає: «Він дражнив навіть маленьку Герду, яка любила його від щирого серця». Герда плаче, а він утікає.

Ще більше Кай змінюється, коли його забирає Снігова Королева. Він захоплюється цифрами й точними сніжинками, більше не думає про дім, а в крижаному замку складає фігури із криги.

Перелом настає тоді, коли приходить Герда. Її сльози розтоплюють крижину, і Кай «гірко заплакав і плакав так довго й сильно, що скалка витекла з ока разом із сльозою». Він знову стає собою.

Отже, скалки зробили Кая холодним, але любов Герди повернула йому людське серце.

Мені було шкода Кая. Він не хотів бути злим: просто скалка в оці змусила його бачити все погане. Спершу він ображав Герду, потім пішов за Королевою й забув про дім.

Мені здається, така скалка буває й у житті, коли людина бачить тільки недоліки й через це втрачає друзів. Добре, що Герда не покинула Кая.

Це вчить мене пам’ятати: холодні слова й критика не роблять нас розумнішими. Розумним є той, хто вміє любити, і саме цьому нас учить ця казка Андерсена.