Як запорожці перехитрили ляхів у співомовці Руданського «Запорожці у короля»

У співомовці Степана Руданського «Запорожці у короля» розповідається про те, як козаки перехитрили ляхів. Запорожці приїхали до короля, і той запросив їх сісти.

Козаки були в кармазинових жупанах, а вуса мали «прездорові». Ляхи «задивились на ті вуса» й вирішили пригостити гостей сметаною. Вірш не пояснює, чому саме сметаною, але, схоже, ляхи сподівалися, що козаки вимастять вуса.

Але запорожці не поспішали. Вони сказали: «Славная у вас сметана!.. Тілько почекайте, а перше нам, запорожцям, щільник меду дайте!» Коли вони поїли меду, то вуса «вгору й завертіли». Тоді сказали королеві: «Нехай тепер запорожцям подають сметани!»

Отже, запорожці кмітливістю обійшли пастку ляхів і лишилися з честю.

Співомовка Степана Руданського «Запорожці у короля» — це короткий гумористичний вірш про те, як запорожці перехитрили королівських ляхів. Уся історія вміщується у двадцять вісім рядків, а найцікавіше в ній не сказано прямо.

Запорожці приїхали до короля, він «просить їх сідати», і вони сідають. Оповідач відразу описує гостей: жупани в них «все кармазинові», самі вони «храбренні», а «вуса прездорові». Саме на ці вуса «задивились» ляхи, яких автор жартівливо називає «препоганими». Вони одразу вигадують, чим пригостити гостей: «Даймо їм сметани!» Вірш не каже, чого вони хотіли, але, мабуть, розраховували, що козаки вимастять вуса.

Козаки відповідають чемно: «Славная у вас сметана!.. Тілько почекайте». Вони просять «щільник меду». Мед липкий, тож коли козаки поїли, вуса «вгору й завертіли», і сметана тепер їм не загрожує. Тоді вони говорять королеві: «Кажи, ясний пане, нехай тепер запорожцям подають сметани!»

Цей жарт вийшов дотепним тому, що козаки не сваряться й не відмовляються. Вони просто діють хитріше. Отже, Руданський показує, що простій людині допомагають не сила чи багатство, а розум, і що навіть при королівському дворі можна триматися гідно.

У співомовці «Запорожці у короля» найцікавіше те, що автор нічого не пояснює. Ляхи «задивились на ті вуса» й запропонували сметану. Чому саме сметану, у вірші не сказано. А козаки попросили мед, і знову без пояснень.

Спершу було незрозуміло, до чого тут мед. Потім дійшло: після меду вуса стають липкими й стирчать угору, тому сметана їм уже не страшна. Мені здалося, що це найкращий жарт у вірші: усе зрозуміло, хоч ніхто нічого не сказав.

Ще мені сподобалося, що козаки ні з ким не сваряться. Вони чемно кажуть: «Славная у вас сметана!» — і роблять по-своєму. Мені здається, Руданський хотів показати, що розумом можна перемогти хитрого противника краще, ніж силою.