Як друзі подолали страх перед кометою за повістю Туве Янсон «Комета прилітає»

У повісті Туве Янсон «Комета прилітає» всі мешканці Долини бояться комети. Після розмов Ондатра Мумі-троль і Чмих навіть перестали гратися.

Спершу друзі зробили перший крок: вирушили до Обсерваторії, щоб дізнатися правду. Це було страшно, але невідомість лякала ще більше.

У дорозі їм допомагав Нюхмумрик. Він грав на гармонії, розповідав історії й заспокоював Чмиха. Поруч із друзями було не так страшно.

Потім до них приєдналися Хропся й Хропусь. Хропся рятувала рибок на висохлому дні, а Мумі-троль дбав про неї. Коли думаєш про інших, власний страх стає меншим.

Наприкінці Мама, Тато й друзі зібралися в печері й лежали разом, коли падала комета. Вони пережили цю ніч, бо були поруч.

Отже, подолати страх допомагають діла, друзі й родина.

Страх у повісті починається з чужих слів. Ондатр, у якого завалилася нора, розповідає про безкраїй чорний Всесвіт і крихітну Землю, і діти вже не здатні думати про щось веселіше. Здавалося б, лишається тільки чекати. Але герої обирають інше.

Перший спосіб подолати страх — дізнатися правду. Мама й Тато відправляють Мумі-троля й Чмиха до Обсерваторії, і діти самі бачать, що Всесвіт чорний, а комета справді летить, і навіть дізнаються точний час. Страшно, проте небезпеку, про яку знаєш, легше зустріти, ніж невідому.

Другий спосіб — дружба. Нюхмумрик не приховує, що комета небезпечна, але вміє розрадити: грає на гармонії, розповідає історії, жартує. Коли Чмих плакав у темній підземній річці, його заспокоїла саме пісня про неодмінний щасливий порятунок. А на лісовій галявині герої на деякий час навіть забули про комету: танцювали й співали.

Третій спосіб — думати про інших. Хропся не хоче дивитися на комету, але на дні зниклого моря збирає рибок, які задихаються. Мумі-троль однієї з ночей на високій скелі чергує, поки решта спить. А Чмих усю дорогу думає про кошеня й поспішає додому, щоб його знайти. Турбота про інших робить людину сміливішою.

Нарешті, силу дає дім. Мама спокійно випікає торт і пакує речі, і завдяки цьому діти відчувають, що все буде добре. У печері, коли комета падає, всі лежать, обійнявшись.

Отже, друзі подолали страх, бо не лишилися з ним на самоті.

Мені знайомий страх перед чимось невідомим. Коли довго думаєш про лячне, воно здається ще більшим. У повісті так і сталося: слова Ондатра перетворили комету на величезну загрозу.

Мені сподобалось, що Мумі-троль і Чмих не змирилися. Вони пішли дізнатися, як усе насправді. А ще сподобалось, що Нюхмумрик нічого не прикрашав, але грав на гармонії й жартував, і поруч із ним ставало легше.

Мені стало зрозуміло, що страх легше пережити, коли ти не сам. Герої сміялися, танцювали, допомагали рибам і одне одному, і страх відступав. А коли комета падала, вони просто лежали поруч, і це було найкращим захистом.

Наступного разу, коли мені буде страшно, я постараюсь згадати їх і поділитися своїм страхом із друзями чи рідними.