Про що просять Бога в «Молитві за Україну» Олександра Кониського

«Молитва за Україну» — це пісня-молитва, яку написав Олександр Кониський, а музику склав Микола Лисенко. У ній автор звертається до Бога й просить його захистити Україну: «Нам Україну храни».

Діти просять про знання й любов до рідного краю: «Світлом науки і знання нас, дітей, просвіти, в чистій любові до краю ти нас, Боже, зрости». Вони хочуть вчитися й любити свою землю.

В останніх рядках просять для народу волі, долі й щастя: «Дай йому волю, дай йому долю». А ще «многая літа», тобто довгих років життя.

Отже, у цій молитві просять не про особисте багатство, а про добро для всієї України.

«Молитву за Україну» Олександр Кониський написав 1885 року, а музику до неї склав Микола Лисенко. Це пісня-молитва, яку нині називають духовним гімном України. Про що ж у ній просять?

Перше прохання — захист. Твір починається звертанням: «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Просять, щоб Бог її захистив і «волі і світу промінням» осяяв. Тобто просять не тільки безпеки, а й світла та волі.

Друга строфа належить дітям: «Світлом науки і знання нас, дітей, просвіти». Діти просять знань і того, щоб їх зростили «в чистій любові до краю». Це важливо: любов до рідної землі тут теж треба виростити, тому й просять: «Ти нас, Боже, зрости».

У третій строфі знову повторюється «Нам Україну храни» й додається прохання про «ласки-щедроти»: Бог має звернути їх «на люд наш». А в останній строфі звучить головне побажання народові: «Дай йому волю, дай йому долю, дай доброго світу, щастя дай, Боже, народу і многая, многая літа».

Отже, автор просить у Бога захисту, знань, любові до краю, волі та щастя. Але просить не для себе, а для всієї країни. Саме тому молитва звучить і як гімн: її слова можуть промовити всі разом.

Мене в «Молитві за Україну» зацікавило слово «нам»: «Нам Україну храни». Автор просить не «мені», а «нам». Так молитва стає спільною: її можна промовляти разом і в хорі, і в класі.

Ще мені запам’ятався рядок «Нас, дітей, просвіти». Діти просять не іграшок і не розваг, а світла науки. Мені здається, це не випадково: Кониський організовував недільні школи й писав для них підручники. Виходить, освіта для нього була частиною любові до України.

Останні слова «многая літа» звучать як побажання всьому народові. Мені подобається, що молитва закінчується не проханням перемоги, а побажанням життя й щастя.