Образ Марусі в народній казці «Мудра дівчина»

Маруся — головна героїня народної казки «Мудра дівчина». Вона дочка бідного чоловіка, але розумніша за багатого пана.

Уперше її мудрість видно тоді, коли батько не може розгадати загадку пана. Маруся легко відповідає, що найситніша — «земля-мати, бо вона всіх годує й напуває», найпрудкіша — думка, наймиліший — сон. Це відповіді про те, що потрібне всім людям.

Коли пан сердиться й дає неможливі завдання, Маруся не лякається. Вона каже батькові: «Не журіться, тату — усе буде гаразд». На завдання про курчат відповідає завданням про кашу, а щоб прийти «ні йшла, ні їхала», запрягає цапа в санчата.

Наприкінці Маруся ще й розсуджує господарів лошати. Пан бачить, що з нею нічого не вдіє, і відпускає її.

Отже, Маруся — розумна, спокійна й винахідлива. Вона перемагає пана не силою, а розумом.

Маруся — героїня народної казки «Мудра дівчина». Вона проста дівчина з бідної родини, але мудрішого за неї в казці немає нікого, навіть пана.

Перша її перемога — відгадка загадки. Пан питає, що є ситніше, прудкіше й миліше над усе. Багатий брат відповідає зі своїх цінностей: кабани, хорти, гроші. Маруся ж називає те, що потрібне всім: «Ситніше над усе — земля-мати, бо вона всіх годує й напуває», прудкіше — думка, миліше — сон. Її відповіді глибші, бо вони про життя людини, а не про панське добро.

Далі пан, розсердившись, дає їй завдання, які не можна виконати: за ніч вигодувати курчат, виткати полотно з однієї стеблинки льону. Маруся відповідає таким самим неможливим: «Нехай він виоре ниву, посіє цю кашу». Вона не сперечається й не боїться, а показує панові, що його вимоги безглузді.

Особливо винахідливо Маруся виконує завдання «ні йшла, ні їхала». Вона запрягає цапа в санчата й одну ногу ставить у них, а другою йде, а замість гостинця дає горобця, який відлітає.

У кінці вона ще й допомагає розсудити двох людей: «Ви лоша прив’яжіть, а матерів повипрягайте та й пустіть». Так вона показує, що правду можна знайти розумом, а не силою.

Важливо й те, що Маруся дбає про батька: вона не дає йому впасти духом.

Тому пан змушений її відпустити: «нічого з дівчиною не поробиш».

Мені здається, що Маруся мудра не лише головою, а й серцем. Коли батько повертається від пана в сльозах, вона питає: «Чого ви, тату, плачете?» — і знаходить вихід. А коли завдання найважче, каже: «Не журіться, тату — усе буде гаразд».

Без цього її розум був би просто хитрістю. Але Маруся не хитрує заради себе: вона рятує батька й корову, яка потрібна бідній родині. Тому її хочеться підтримувати.

Ще мене зацікавило, що вона не гнівається на пана. Вона відповідає йому спокійно, без гніву, а сама робить так, що пан мусить визнати поразку. Така спокійна мудрість, як на мене, сильніша за будь-яку силу.