Кого й що висміює Глібов у байці «Щука»

У байці «Щука» Леонід Глібов розповідає про суд над Щукою, яка робила в ставку багато лиха. Її піймали й привели до суду. Суддями там були два Осли, Шкапа й два Цапи, а стряпчим була Лисиця.

Автор глузує з таких суддів: вони нічого не розуміють. Про них сказано: «Усе народ, як бачите, такий добрячий та плохий». А Лисиця, за чутками, отримувала від Щуки рибу, тому їй було вигідно, щоб Щука лишилася жива.

Судді хотіли Щуку повісити, але Лисиця запропонувала втопити її в річці. Усі вигукнули: «Розумна річ!» — і кинули Щуку у воду. Але ж річка — Щукина домівка.

Отже, Глібов висміює несправедливий суд, на якому вирішує не правда, а вигода.

Байка Леоніда Глібова «Щука» — це сатира на несправедливий суд. Автор розповідає, як Щуку, що робила в ставку багато лиха, піймали й потягли до суду. Але справжнє обличчя цього суду видно з того, хто в ньому сидить.

Суддями стали «два Осли», «нікчемна Шкапа» й «два стареньких Цапа». Оповідач глузливо додає: «Усе народ, як бачите, такий добрячий та плохий». Тобто судді не злі, але й нічого не розуміють: вони погодяться з тим, хто скаже впевненіше. А стряпчим була Лисиця. Про неї в ставку ходить чутка, що Щука частує її рибою: «то щупачка, то сотеньку карасиків живеньких».

Спершу судді вирішили повісити Щуку на вербі. Тоді Лисиця попросила слова: така розбійниця заслуговує суворішої кари, і найкраще «у річці вражу Щуку утопити». Судді закричали: «Розумна річ!» Байка закінчується словами: «І Щуку кинули — у річку».

Тут і криється сміх автора. Кара, яку називають найстрашнішою, для Щуки — просто повернення додому. Отже, Лисиця не покарала Щуку, а врятувала її, а судді навіть не помітили обману.

Оповідач не пише моралі, але кожен розуміє: Глібов висміює суддів, які не розбираються, продажних чиновників і суд, де правда залежить від подарунків. Тому «Щука» — не про рибу, а про людей.

Найбільше мене в байці «Щука» здивували слова суддів: «Розумна річ!» Вони так голосно вихваляють Лисицю, ніби вона придумала щось дуже мудре. А насправді вона запропонувала кинути Щуку в річку, тобто туди, де Щука й живе.

Коли до мене це дійшло, стало смішно, а потім трохи незатишно. Судді нічого не помітили, а Лисиця, за чутками, добре знала, що робить: Щука ж носила їй рибу. Тому вона вдавала строгість, щоб її ніхто не запідозрив.

Мені здається, Глібов хотів сказати, що красиві слова й суворий тон ще нічого не означають. Треба дивитися, що за ними стоїть. І що якщо суд слухається не правди, а вигоди, то навіть найстрашніший вирок може бути обманом.